Чужі діти…

Зимнота не відступає. Україна від людських втрат у цей період попереду всієї Європи. Тим  часом , високі чиновники уже  збиваються з рахунку по кількості жертв, але…

Щоб не говорити абстрактно, перейду до конкретики. Якось зайшла до супермаркету «Барвінок»,що в кінці вул. Шевченка біля заправки в старосамбірському напрямку. При вході здивувала присутність підлітка  з протягнутою рукою. На дворі   мінус 20 , а він без шапки, легенько вдягнутий. Щоки сині,  ніс, як бурячок. Грошенят я йому не дала, а сказала, щоб взяв кошичок  і разом купимо харч. Хлопчина  здивувався моїй милості. Взяли булочок, сметани, інших  продуктів. Поки до каси дійшли  розраховуватись ,частину він вже встиг  з’їсти. Мене охопив жах за голодуюче дитя.

 Не могла не запитати звідки він. Юнак кивнув пальцем в бік, що,мовляв  ,тут не далеко проживає.  Хтось з відвідувачів магазину уточнив, що ,напевно, із школи-інтернат, яка  поруч. Перевірити  так це чи ні, я не мала можливості. Та й тінь на колектив не хочеться наводити. На жаль, такий епізод не поодинокий. Було б дивно, якщо б не розповіла про це. Тішитись  і  зловтішатися  не намірена, але огляньмось навколо себе,  яка реальність? Не хочу далі розкривати цю тему, коли одні діточки  позбавлені кусочка хліба, а інші «купаються»  у розкоші. І все це поруч сусідствує. Дітей своїх і чужих не буває- це майбутне обличчя держави. Яким воно буде залежить від кожного з нас.

 Може дещо прямолінійно виклала свої думки, було б гірше , якби з ними не поділилась.

м.Самбір

Софія Гірняк, м.Самбір