Ринкові відносини торкнулись і газетної справи. Аби заробити якусь копійчину журналісти так само надають платні послуги. І в цьому не має нічого дивногоі нового. Звикли ми, наприклад,  до  оголошень :поздоровлень з нагоди народження чи інших урочистостей,  купи-продай, запрошення на навчання,некрологів тощо. Їх замовники платять в касу гроші і « у світ»  з’являється відповідне повідомлення тощо.

Є виключення , правда,для чиновницької челяді, коли вітають один одного за рахунок платників податку, до якого долучається і редакційний колектив. Але це вже питання  моралі і честі двох сторін. Чи  додає це авторитету?

В даному випадку ми про інше.Газета «Новини  Самбора» за 20 квітня ц.р., здається, нічим не відрізнялась від попередніх номерів. На першій сторінці інформація, що  технікум економіки і інформатики запрошує на День відкритих дверей. На другій- велика за обсягом стаття з медичного коледжу «Фармацевт-професія майбутнього».

 Якщо в першому випадку публікацію визнали ,яка носить рекламний характер, тобто платну, то в другому- подали як пізнавальну,за яку в інші часи ще й гонорар нараховували. Чому такий ,я би сказала, панібратський підхід?

 На це звернула увагу не випадково. Не з чуток-пліток знаємо, що для того, аби потрапити на державну форму навчання у самбірські  окремі заклади потрібно добре «дихнути до кишені». Розповідають, що ця сума ,нібито, сягає за кілька тисяч «зелених». А тут газета робить таку рекламну послугу  коледжу за даремно, точніше  за кошти платників податку. Відомо, що фінансова бюджетна підтримка друкованого видання обходиться  місцевій казні близько чотириста тисяч гривень у рік. То чому так розкошуємо народними коштами?

Ще така деталь. Сусідка бідкається, що ніяк не може влаштувати  своє чадо на роботу в аптеку після здобуття відповідного фаху, бо скрізь вимагають…

Говорять, що попит диктує пропозицію. Але все повинно бути по справедливості,  аби не виникало запитань:хто  кого і за що рекламує.