Йому вже пішов 74-й рік та своєю людяністю,енергією, фізичним станом,прагненням залишити по собі слід на цій землі можна тільки щиро позаздрити.Микола Павлович Тарановський- скромний і люблячий чоловік, турботливий батько, лагідний дідусь. Доля цього парубка з Хмельниччини закинула на наші терени після закінчення Чернівецького технікуму торгівлі . Тут закохався у дівчину Лілю з Чукви. Разом звили сімейне кубелечко, збудували будинок, спільно посадили не одне деревце. Виховали дві дочки, під опікою четверо онуків.

Та найбільшою втіхою є контакт з друзями. Проживаючи в селі Ралівка Самбірського району він постійно підтримує зв’язок з мешканцем Турки Іваном Карловичем Цінкевичем , з яким разом розпочинали працю на паливних складах в 1967 році. До верховинських звичаїв, побуту прилучив його і турківський родак св.п. Михайло Йосипович Керетів, який був репресований.

Жоден бойківський захід: чи то Фестини, чи то Конгрес не пропустив , пізнаючи особливості місцевих жителів . Зачаровується Микола Тарановський Карпатами, які пішки обійшов вздовж і впоперек. Милувався турківським краєм з висоти найвищої вершини Пікуй . Щиро поширював книжку Юрія Гайди «Турківщина», неначе родинне гніздо.

Якось відпочиваючи на Кавказі разом з іншими сміливцями здійснив сходження на Ельбрус. Із захопленням розповідає, як останні метри довелось долати босоніж, аби сповна відчути незабутню мить перемоги над виснажливою туристичною вилазкою.

Знають Миколу Павловича, як досвідченого пасічника, природолюба, адже десятки років присвятив збиранню лікарських трав. Розповідь про цю не по літах енергійну людину була б не повною, якщо б не згадати його регулярне заняття фізичними вправами, які закінчуються купанням на річці Дністер у будь-яку пору року. Одне слово морж зі стажем. Щоб звабити до себе друзів, знайомих спорудив на власному обійсті лазню-парну. Як правило, кожна така процедура закінчується запашним чаєм, настояним на гірських травах.

Отакий він подолянин по духу, з бойківською натурою у житті. Тому й горнуться до нього, як до цікавого співбесідника, порадника, як до щирої і добродушної людини , з якої варто брати приклад. Хочеться побажати ветерану здоров'я, життєвого оптимізму на довгі літа.

Післямова.  Цими днями вдалось здибати пана Тарановського за вранішнім моціоном. Виявляється щоденно він долає  кілька кілометрів дамбою від ралівського мосту до лавки через річку  біля села Задністря. Хоче  обсадити цю протиповеневу споруду деревцями, аби вберегти від швидкоплинних дністрових вод. Практично здійснити цю ідею мріє вже цієї осені, залучивши до корисної справи учнівську молодь, природолюбів та всіх, хто дбає про збереження навколишнього середовища.  З плином часу цією зеленою зоною залюбки зможуть скористатись  і дорослі, і діти, аби на повні груди вдихнути повітря ,  настояного на  цвіті черемхи, калини, обліпихи, глоду тощо. Приносити людям добро- життєвий вимір ветерана.

Антон Рогач,  ant_@krovatka.su . Турка-Самбір

  Джерело - сайт "Турка-перлина Карпат"

Матеріал подано за згодою автора.