Багато самбірчан ,і не тільки, надіялись, що об”єднана опозиція пропонуватиме кандидатом у народні депутати по 125 мажоритарному виборчому окрузі нашого земляка Богдана Дубаса. Тим часом виявилось, що за погодженням КОДу тут вестиме боротьбу представник ВО «Свободи» Андрій Тягнибок- рідний брат лідера цієї політсили Олега Тягнибока. Які кінцеві наслідки нас оцікують? Про це  порозмірковуємо разом.

Умовно «поза грою» залишився наш земляк, банкір Богдан Йосипович Дубас. Під №32 його зареєструвала ЦВК по багатомандатному виборчому окрузі від партії «Наша Україна».Якщо вірити запевненням її керівника, екс-Президента Віктора Ющенка, що нашоукраїнці намірені вдвічі перевершити прохідний бар”єр, тобто досягти 10-ти процентного результату, хоч це з області побажань, то все рівно  парламентський олімп виявляється примарним.

Як би там не було , але тішить що Богдан Йосипович залишається в орбіті великої політики. Будемо надіятись на краще. Його комерційний досвід, ділові і людські якості ще далеко не розкриті, не вичерпані і будуть затребувані  та  використані в майбутньому. В це хочеться вірити.

Тепер фаворитами у 125 в.о. являються Андрій Лопушанський та  Ігор Пукшин. Але, як мовиться, де два б’’ються- третій користається. Очевидно, на це розраховує команда Андрія Тягнибока. Проте все залежатиме  від комунікабельності  свободівського посланця, його передвиборчої програми, безпосередньої роботи з людьми. Ярлики звинувачень у всіх бідах комуняків, кегібістів, москалів- вчорашня нафталінова пропаганда. Нині це не сприймається. Та й за двадцять років незалежності можна проаналізувати причини наших негараздів. А вони, як кажуть на долоні-  хто як може, без встиду і совісті дурить цей простий  люд. Не виключено що так  діятимуть і цього разу.

Зрештою, виборці  регіону пам’’ятають, що на  політичній  риториці, тріскотні свого часу потрапили до парламенту і деркачі, і процевяти, і біласи і інші, яких проблеми краю в кінцевому рахунку мало цікавили. Тоді, так звані рухівські глашатаї, робили все, щоб до вищого законодавчого органу не обрали когось із  місцевих авторитетних і впливових осіб.  Можливо ,якщо б народним депутатом став би  Іван Білак, то не пішов би він політичними манівцями , а в  Самборі вирішилась би  не тільки проблема очисних споруд, відкриття нових робочих місць, а і ряд інших соціальних питань.

Свого часу чимало прикарпатців   надіялись, що їхні  інтереси гідно представлятиме  Андрій Шкіль, якого за руку, в буквальному розумінні цього слова, привела до Верховної Ради Леся Гонгадзе- мати  страченого журналіста Гії Гонгадзе. Так-так, ця замучена і вбита горем , але мужня жінка, приклала неймовірних зусиль, аби його звільнити з тюрми. Пам’ятаєте листівки - «патріот за гратами».  А яка  віддяка? Чи багато разів з найвищої трибуни пан Шкіль вимагав від  правоохоронців  прискорити розслідування цього тяжкого злочину, в якому   підозрюється причетність найвищих посадових осіб держави?  Не довго пам’ятав про виконання цього  головного наказу прикарпатських виборців, щоб полегшити материнську біль і тугу за втрату найдорожчого в житті- сина. Якщо складно було вплинути на ситуацію то, бодай, час від часу відвідати цю жінку, розділити з нею горе, але...

 Жорстока розправа над журналістом сколихнула світову громадськість, тільки в нашій державі правоохоронні органи та їх покровителі загальмували правду про замовників вбивства Гонгадзе. Може  тепер пан Шкіль це врахує, хоч  87 місце у списку багатомандатного виборчого округу від  ВО «Батьківщини» відкриває йому  мало шансів потрапити знову до законодавчої еліти. Тішитись з цього не намірені, а висновки треба робити.

Виборчий марафон стартував. Тим часом кожен день стоїмо перед проблемою: скільки і за що купити хліба, за що і як одягнути школяра, як підтримати на крихітну зарплату  студента,чи вистачить пенсії на ліки?  Нарікаємо, що риба гниє з голови. Є і зворотня правда:  хто і на чиєму горбі плекає цю голову. Огляньмось навколо себе, кого годуємо в сільській, районній, обласній владі та верховній Зраді. Вже завтра  оплачувані чиновники-агітатори, в чиїх руках, як правило,  формування лічильних комісій, підказуватимуть , як і за кого «правильно» голосувати...

 Одне слово, не втрачаймо мужності у боротьбі- гірше попереду. До піднятої теми ми ще не раз повернемось.