19:17 Бандеризація чи бандитизація? | |
| 123456 Сама нинішня дійсність дала життя неологізмам бандеризація і бандитизація. Скажу наперед, що за морфологіяним складом ці слова не одного кореня і не синоніми, а антоніми, тобто протилежні за етимологічним походженням, значенням,змістом, який вкладується у них. За ними простежується розмежування явищ у суспільному житті, які набувають виразності у нинішній час. Та відійдемо від цієї словесної так би мовити теоретичної казуїстики.Особливого забарвлення вони набули за останніх кілька років, а після парламенських виборів з приходом на політичний Олімп держави партії ВО "Свобода" набрали гостроти, не без їх ідеологічних опонентів в особі нинішніх комуняк зразка царькових, симоненків-голубців,регіоналів типу калісніченків та інших українофобів,які не завжди виправдано, більше того, у здичавілий спосіб, пришивають свободівцям ярлик фашистів. На цій хвилі йде збурення, а точніше спекуляція на суспільній свідомості, що завзято поширюється недругами.Тут вартує зупинитись на внутрішніх факторах через історичний екскурс. Після відомого пакту Рібентропа-Молотова у 1939р.відбулось так зване воз'єднання земель Західної і Східної України. Чому так зване? Бо мета переслідувалась одна: віддати галичан і не тільки, на відкуп сталінським сатрапам, поскільки передбачали, що ані західній коаліції, ані фашистам не вдасться подолати потяг до вільнодумства, потяг до незалежності, невимовна спрага втілити у життя козацький, мазепинський дух, франковий заповіт- хоч синам , як не собі, кращу долю в боротьбі. Наслідки "подарку" більшовизму не забарились, які почали з переслідування політв'язнів, а згодом і до масового розстрілу інтелектуальної еліти з числа українців, жидів, поляків, як тільки советський чобіт відчув імперський грунт під ногами.Далі більше-годі віднайти сім'ю в краї чиї б рідні не були репресовані і виселені до Сибіру. Зрозуміло спротив не забарився.Кращі сини і дочки поповнювали лави УПА, як єдина надія поратунку від коричневої навали, яку уособлювали фашисти і енкаведистські поплічники. Національний дух захисників рідного порогу, вітцівської землі підняв Степан Бандера. Нерівна боротьба з озброєним до зубів комуно-більшовицьким режимом за підтримки регулярних військових формувань, тривала понад десять років після завершення другої світової бойні. Відомо, що в 1959році спецслужби СРСР пішли на крайній акт- підступно знищивши в Мюнхені провідника ОУН-УПА Степана Бандеру... До чого це? Старше покоління знає, що за советських часів майже кожному вихідцю із західних областей "пришивали" ярлик бандерівець, підрозуміваючи бандит, тобто особа, що займається розбоєм.Правда замовчувалась. Мимоволі напрошується аналогія: хто такі нинішні окремі,так звані" державні" зверхники,типу калісніченків, онищенків? Відповідь дає один з епізодів бійки другого дня засідання Верховної Ради сьомого скликання. Якщо тедеєви, царькови тицяли кулаками по "живих мішенях- обличчях", то названі вище Колісніченко, Онищенко силу ніг випробовували на лежачому нардепі Мединиці, хоч відомо, що в суперництві "боїв без правил" не допускається бити лежачого. Це вже не бандитизм, а межує з садизмом... Свого часу партія регіонів позбавила "депутатського хліба" Калашнікова за нахабство проти журналістів. Хіба не має за що відправити такою ж дорогою калесніченків, оніщенків? Невже можна уживатись в одній партії з людьми з такими не людськими замашками? Далі таке. Хоч не є членом партії "Свобода" і далеко не розділяю радикалізм на зразок "чемодан-вокзал-Ізраїль", хоча б тому, що майже кожен другий мешканець на галицьких теренах був якщо не жид то поляк,а тим більше "чемодан-вокзал-Росія", нарід якої загнаний у імперські лещата, але поділяю всеукраїнське національне піднесення, яке нещодавно проявилось багатолюдними колонами у різних містах України по відзначенню 104-ї річниці з Дня народження лідера нації Степана Бандери,організатором якого були свободівці. Скажу більше: не від добра люди вийшли на цю акцію Поділяю , бо надоїло бути упослідженим, ізгоєм в своїй рідній хаті. Водночас лідерам ВО"Свободи" важливо не перейти межу дозволеного, не розгубити довіря, як це сталося на зорі нашої незалежності, коли рухівські мітингарі почали поділ симпатиків на "своїх" і "чужих", коли народні маси, що підняли їх на державний щабель, стали для них чужеродним тілом, коли замість того, що об,єднатись почались дискусії хто більший, а хто менший українець, коли колективна праця не одного покоління була зведена до інтернаціонального нуля: "весь мир насилья мы разрушим до основанья, а затем..." Після такого , так би мовити "демократичного" дебошу, кілька мільйонів змушені тинятись з торбами по світу... Помаранчева революція також захлинулась у міжусобних обіймах "любих друзів", у зясовуванні стосунків перших осіб держави (він і вона), а тепер скиглимо, мовляв, винні москалі, кагебісти та інша нечисть.Хоч не завадило б ретельніше поглянути на себе у люстерко. Далеко не останню роль в цьому "демократичному" дебоші,манівцях відіграє комуністичне кубло, що звило собі кремлівське гніздо на Подолі в Києві, що сміло може претендувати на посольство "руского мира" в Україні. Для кожного європейця чи то поляка, чи то австрійця, чи то іспанця, чи то англійця боротьба за свої права, права нації є святим обов,язком.Зрештою без цього не може бути і держави. Чому ж тоді визнання прав українства бути господарем на своїй споконвічній території викликає такий спротив? Як кажуть:у страха великі очі. Пробують розпорошити нас за релігійною ознакою, в хід запускається мовна, якщо можна так сказати,ідеологічна диверсия калісніченків-кивалових. І це в той час, коли ми попереду всієї Європи з корупцією, коли СНІД, туберкузьоз поглинає нарід, коли правопорушення , майже,стають нормою в законі. Чи не є це шлях до бандитизації суспільства? Які сили мають цьому протистояти? В цьому і полягає різниця між бандеризацією і бандитизацією. Степан Бандера- Герой України, бандит- синонім для калісніченків та іже з ним ,їх візитна картка. Важливо, щоб свободівці не приватизовували націоналістичні ідеї виключно собі. Вони виборювались, виношувались, плекались віками. Не дати права зійти, схибити на цьому шляху мають всі, хто народився на благодатній землі ім'я якій Україна, незалежно від віросповідань, етнічного походження тощо. Правда одна - калісніченки щезнуть, як роса на сонці. Антон Рогач, член Національної спілки журналістів України. м. Самбір | |
|
| |
| Всього коментарів: 2 | |||
| |||
