Звернення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
до духовенства і вірних Київського Патріархату в м. Самборі
з приводу ситуації, що склалася навколо Успенського собору

Всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Знову з сумом вимушений звернутися до вас з приводу негараздів у парафії Успенського собору м. Самбора.

Протягом останніх років, після того, як брат настоятеля парафії протоієрея Олександра Швеця протоієрей Іван Швець заради отримання єпископського сану перейшов до УАПЦ, громада Успенського собору роздирається суперечками й конфліктами.

Бо переходячи в УАПЦ, протоієрей Іван Швець сподівався, що його підтримають громади Київського Патріархату на Львівщині, з яких він створить власну впливову єпархію. Центром цієї єпархії він бачив м. Самбір, сподіваючись на підтримку настоятеля Успенського собору, свого рідного брата протоієрея Олександра Швеця.

Проте амбіційним планам прот. Івана Швеця не судилося втілитися в життя, і ніякої підтримки, за виключенням прихильності кількох парафій, він у реалізації цих планів не отримав.

Не підтримали входження до складу УАПЦ і ви – вірні Київського Патріархату, парафіяни Успенського собору м. Самбора.

В пам’ять про минуле та поважаючи родинні стосунки, служінню єпископа УАПЦ Івана Швеця в Успенському соборі не створювалися перешкоди. Але про зміну юрисдикції та вихід з Київського Патріархату ви не хотіли й чути.

Своє тверде бажання бути в складі УПЦ Київського Патріархату ви засвідчили також і під час опитування парафіян 6 січня 2013 р. та у присутності патріаршої комісії під час проведення зборів 20 січня 2013 р.

На підставі вашого волевиявлення та для подолання конфліктної ситуації Священний Синод УПЦ Київського Патріархату на своєму засіданні 22 січня 2013 р., розглянувши звіт комісії про підсумки зборів, які відбулися 20 січня ц.р. в Успенському соборі м. Самбора, вирішив скасувати статус ставропігії та включити парафію Успенського собору до складу Дрогобицько-Самбірської єпархії – за територіальною належністю. Протоієрей Олександр Швець був залишений настоятелем парафії.

На жаль, як свідчать повідомлення, протоієрей Олександр Швець з невеликою групою прихильників став на шлях непокори Церкві, Священному Синоду, Патріарху та бажанню парафіян Успенського собору залишатися вірними Київського Патріархату.

23 січня 2013 р. було скликано сепаратне зібрання «парафії Різдва Пресвятої Богородиці м. Самбора» з незрозумілим статусом. Від імені цього зібрання в мережі Інтернет каналами, що контролюються єпископом УАПЦ Іваном Швецем, розповсюджується заява, в якій містяться відверта неправда і перекручування фактів.

1.

Фантастично і безпідставно стверджується, що громада Успенського собору нібито уклала «угоду» з блаженної пам’яті Патріархом Володимиром (Романюком), отримавши від нього статус ставропігії та духовну опіку – як нібито якийсь особливий, виключний і навічно незмінний статус, який ставить парафію поза межі дії канонів і Статуту про управління УПЦ Київського Патріархату.

Дійсно, статус ставропігії був наданий парафії в м. Самборі у 1995 р. Але цей статус передбачає лише одне – пряме підпорядкування Патріарху Київському і всієї Руси-України, підзвітність йому та виконання його благословень і розпоряджень.

Стверджую і свідчу, що з 1995 р., коли мене було обрано Патріархом, протоієрей Олександр Швець, як настоятель парафії, не надавав належного звіту про діяльність парафії. Виглядало так, що свій статус ставропігії дехто в Самборі сплутав зі статусом автокефалії, вважаючи себе ледь не за окрему Церкву.

Статут про управління УПЦ Київського Патріархату (розділ IV, п. 14) свідчить: «Утворення ставропігій у межах інших єпархій (окрім Київської) здійснюється за згодою єпархіального архиєрея та за рішенням Патріарха Київського і всієї Руси-України і Священного Синоду». Тобто, право встановлювати та скасовувати статус ставропігії має не парафія, її настоятель, рада чи збори, а Предстоятель разом зі Священним Синодом – за погодженням з тим архієреєм, у природних межах єпархії якого існує парафія.

Вбачаючи церковну доцільність та турбуючись про збереження парафії Успенського собору м. Самбора у складі Київського Патріархату, Священний Синод під головуванням Патріарха і прийняв 22 січня рішення про скасування статусу ставропігії – на що мав повне канонічне і статутне право.

2.

Фантастично і безпідставно стверджується, що громада Успенського собору «перейшла на позиції Томоса Константинопольського Патріарха від 13 листопада 1924 р. Б. – визнання Київської митрополії канонічною територією Константинопольського патріархату».

Стверджуючи подібне, автори заяви розраховують на необізнаність інших у історії та канонах.

Дійсно, у згаданому Томосі йдеться про те, що Київська митрополія була приєднана до Московського Патріархату в 1686 р. «не за приписом канонічних правил». І на цій підставі, вважаючи колишню територію Київської митрополії своєю канонічною територією, Вселенський Патріарх надав визнання Православній Автокефальній Церкві в Польщі, яка після відновлення польської державності була в той час створена на частині цієї території.

Нині ж, посилаючись для виправдання свого розколу на текст Томоса, автори заяви свідомо вводять себе й інших в оману, бо таким чином по суті визнають над собою юрисдикцію не Константинопольського Патріарха, а Православної Церкви в Польщі – адже саме до території юрисдикції цієї Церкви належала Самбірщина у 1924 р.

3.

Слід також звернути увагу на істотну різницю між поняттями «канонічна територія» і «канонічна юрисдикція» – останньої Константинопольський Патріархат в Україні не має. Від 1686 р. фактично не існує Київської митрополії Константинопольського Патріархату, така структура ніколи не відновлювалася і не створювалася. Тому не може ані протоієрей Олександр Швець, ані його однодумці, входити до складу того, чого у природі немає. Бо Константинопольський Патріарх ні у 1924 р., ні тепер не оголошував про створення своєї юрисдикції в Україні, а тому подібна юрисдикція не має також і державної реєстрації.

Слід розуміти: в сучасних умовах згадка про Томос 1924 р. і підпорядкування Константинопольському Патріарху – це ніщо інше, як спосіб ввести в оману та приховати свої справжні бажання й наміри.

Усвідомивши, що вірні Київського Патріархату в м. Самборі не погодяться увійти до складу УАПЦ чи УПЦ МП, єпископ УАПЦ Іван Швець і прот. Олександр Швець з прибічниками вирішили прикритися іменем і авторитетом Константинопольського Патріарха, тобто йдуть тим же шляхом неправди, що і нинішні керівники УАПЦ.

Складається враження, що автори заяви готові проголосити своїм правлячим архієреєм будь кого, навіть святителя Павла (Конюшкевича) – аби тільки реально не підкорятися жодному архієрею та самому собі бути архієреєм.

4.

Всім у Самборі слід чітко та ясно розуміти: будь-які заяви й твердження, які зараз робляться проти Київського Патріархату, мають на меті лише одне – довічно закріпити можливість протоієрею Олександру Швецю безконтрольно та без всякого звіту розпоряджатися на власний розсуд справами Успенського собору. І кого би він, або його прихильники не кликали стати своїм «духовним опікуном», єдиним прийнятним архієреєм для прот. Олександра Швеця залишатиметься його брат, єпископ УАПЦ Іван Швець.

5.

Враховуючи все, вище зазначене, та знаючи ваше справжнє волевиявлення, звертаюся до вас, священики й вірні Київського Патріархату м. Самбора, із закликом – зупинити самочинство, встати на захист Успенського собору від узурпації та від остаточного перетворення громади, під облудним прикриттям іменем Вселенського Патріарха, у приватну власність кількох осіб.

Закликаю протоієрея Олександра Швеця розкаятися, зупинити розповсюдження неправди про рішення Священного Синоду і Патріарха, а також припинити розкольницькі дії щодо Київського Патріархату. У разі, якщо протоієрей Олександр Швець та його однодумці не припинять вказаних дій, вони будуть піддані канонічним покаранням.

Прошу всіх священиків та вірних підтримати декана (благочинного) Самбірського району УПЦ Київського Патріархату протоієрея Миколая Бухнія у боротьбі за збереження громади Успенського собору м. Самбора в складі Київського Патріархату.

На долю Православної Церкви в Галичині протягом століть випадали численні випробування, напади ззовні та чвари й розділення зсередини. Проте, з Божою поміччю та завдяки твердості духовенства й вірних, Церква завжди долала ці труднощі й виходила переможницею у боротьбі. Вірю, що так буде у м. Самборі й зараз.

Підношу до Господа за всіх вас свої молитви та закликаю на вас Боже благословення.

Філарет, Патріарх Київський і всієї Руси-України

25 січня 2013 р., м. Київ