Нижче подаємо інформацію вересня 2009року про пенсійний тріумф Самбірської НГРЕ. Вже у кінці цього ж року був поданий на широкий розголос матеріал "Про бойківські статки і англійські манатки" (http://turka-ua.net/news/2009- 12-17-54).
Щомісяця Самбірська нафтогазорозвідувальна експедиція глибокого буріння Львівської області до міського управління Пенсійного фонду України перераховує по 240-260 тисяч гривень. Підприємство вважається одним з найкращих платників податків до усіх бюджетів та фондів. Про це сьогодні, 22 вересня, повідомив кореспондент ЗІКу.

Справи на лад тут пішли завдяки співпраці з англійською компанією «Кадоган Петроліум ДП Юсенко Україна». Щомісяця на пошуку запасів нафти і газу освоюють 2 мільйони 300 тисяч інвестиційних коштів. На даний час самбірчани бурять свердловину Бориня-3, що в Турківському районі. Її проектна глибина 5 тисяч 225 метрів, а бур  вже пройшлов 5 тисяч 70 метрів.

За словами начальника нафтогазорозвідувальної експедиції Ярослава Місечка, боринська свердловина перспективна. Тут очікується промисловий приплив газу і конденсату. У планах розвідників надр – ще до кінця року за кошти інвестора розпочати бурильні роботи в Яворівському районі....

Через три місяці, тобто у грудні 2009року автор цих рядків опублікував у обласній газеті "За Вільну Україну" та сайті "Турка- перлина Карпат" матеріал" Про бойківські статки і англійські манатки"- http://turka-ua.net/news/2009-12-17-54

Не так давно офіційно дано старт президентському марафону. Умовно кажучи, всі кандидати на найвищий престол держави не перестають тішити нас «золотими горами», аж в очах мерехтить від цяцянок-обіцянок. Точніше, говорять те, що хочемо почути. А які результати від такого словесного блуду хоч би у нашому краї? Якщо візуально оглянути окремі сільські обійстя, містечка, – зміни, безперечно, є. Але хто до цього більше долучився: державні посадовці, яких розвелось, як у пса бліх, чи таки наші заробітчани, котрі безпросвітно ґарують за кордоном з надією на подальшу долю своїх чад і кожну копійчину надсилають до рідного порогу (тут не згадуємо про ті маєтки, що зуміли нагромадити для себе депутатське братство різних барв та чиновницька рать за роки незалежності).

До того, яке в Україні бізнесове середовище ми вже звикли, але не могли, видно, цього передбачити закордонні інвестори, котрі вклали поважний капітал у, здавалось би, прибуткову галузь – розвідку та експлуатацію нафтових і газових родовищ. Саме так вчинила, наприклад, англійська компанія Codagan Petroleum, що майже два роки проводила бурові роботи на Бітлянському газосховищі в Турківському районі на Львівщині. Як довідуємось з достовірних джерел, на рівні 5225 метрів ввійшли в газоносні пласти. Ось-ось мав настати бажаний ефект, адже до проектної відмітки залишилось пройти якихось сто метрів. Паралельно за кілька кілометрів підготували наступний майданчик, де також змонтували металеву вежу з бурильним верстатом, – «Бітлю-2». Як і належиться у дбайливих господарів, сюди вздовж нагромадження лісових хащів проклали 4 кілометри бетонного шляху, встановили побутові вагончики зі всіма міськими комунікаціями: теплою і гарячою водою, вбиральнею, пральними автоматами, душовими, кондиціонерами… Одне слово, створили працівникам на полонині такий затишок, якому може позаздрити навіть міський мешканець. До речі, робітників забезпечували триразовим гарячим висококалорійним харчуванням. Підготували і третій майданчик для монтажу вежі – усе це мало становити єдиний виробничо-промисловий цикл.

Самбірські геологи, котрі не один десяток років пропрацювали у системі, в тому числі й за кордоном, не могли не позаздрити технічному оснащенню і вимогам закордонних колег до техніки безпеки, охорони навколишнього середовища, тощо. Не бурова, а оаза серед гірського пейзажу, саме так відгукувались всі, чия нога ступала на її територію. Як на наш вимір, компанія вклала колосальні кошти. Лише за послуги самбірських розвідників надр за два не повних роки було оплачено близько 150 мільйонів гривень. А скільки грошей переказано суміжним підприємствам, яких в межах області налічувалось більше як сто? Самбірська НГРЕ стала найбільшим донором міського пенсійного фонду. Багаті інвестори не обминули матеріальною увагою і навколишні гірські сільські громади. Серед верховинців хтось не без підстав поширив чутку, що Турківщина може стати українським Кувейтом, тішились, що нарешті і їм усміхнеться доля і не поневірятимуться цілими родинами в пошуках шматка хліба по всій Європі… Тим часом, як повідомило радіо «Deutsche Welle», через складні взаємини з українським урядом компанія Codagan Petroleum змушена була зупинити капіталовкладення і приступити до консервації та демонтажу бурових верстатів та обладнання. Сталось так, як у тій бойківській приповідці: і сам не гам, і другому не дам. Отак закінчились бойківські статки, а англійцям не залишається нічого іншого, як забирати свої манатки.

Годі з верховинського закутку висувати якісь припущення, висновки чи узагальнення, тим паче під час старту президентської виборчої кампанії і підготовки до виборів до місцевих рад. Цьому фактові оцінку нехай дають експерти і правоохоронці, а виборці отримують нагоду ще раз призадуматись над тим, кого обирають. За Конституцією джерелом влади є народ. В часи Незалежності влада реально (а не абстрактно, як було за комуністичного режиму) належить в нашому випадку і Бітлянській сільській раді, і Боринській селищній раді, і Турківській районній раді, на території яких розташований згаданий виробничий об’єкт, і Самбірській міській та районній радам, де перебуває колектив нафтогазорозвідувальної експедиції… Якби до них долучились обласні інтелектуали, народні депутати, котрі з найвищої трибуни країни у вишитих сорочках демонструють свій патріотизм; якби вони разом на весь голос заявили про стурбованість життям горян Бойківського краю (зрештою, своїх виборців) і замість взаємних звинувачень – хто більший чи менший педофіл – поставили до відома Президента і Прем’єр-міністра про ситуацію з британськими інвесторами та по-господарськи підійшли до справи, то все не виглядало б так безнадійно…

Можливо, тривога й автора цих рядків буде почута?

Антон РОГАЧ.zvukraine.lviv.mobi