15:15 Видно пана по халявах.Про пішохідні епізоди з бюджетною "халявою" | |
123456 Ця давня приповідка прийшла на гадку прогулюючись вулицями Самбора. І ось чому? В останні роки міська влада взяла курс, щоб прилеглу громадську територію до бізнес-офісів точніше пішохідні доріжки, впорядковували самі підприємці. Така практика набрала поширення. Зменшилось навантаження на бюджет і місто стало виглядати більш ошатним, привабливим. Приємно, що окремі власники приватних будинків також долучились до цієї справи. Наприклад в наш об’єктив потрапила частина ділянки по вул.Шевченка. Знімаючи її перехожий дорікнув автору: -Що пропагуєте самбірського олігарха, якому за державний кошт вимостили такий тротуар? Як потім вдалось зясувати огорожа впродовж акуратно викладеної бруківки належить пану Ярославу Кузьм”яку, якого і досі пам”ятають, як футбольного мецената. До речі, під його керівництвом місцеві любителі копаного м’’яча досягнули чи не найбільшого успіху- кубок області і дійшли до фіналу першості України серед аматорських колективів. Але це так до слова.
Виявляється ,що і зафіксовану на світлинах доріжку проклав за власні кошти. Більше того, газон по сусідству також доглядає, аби милувати око перехожих. Хтось із «доброзичливців» «стукнув», мовляв,зазіхає на ділянку , що поруч з добротним особняком. Це припущення спростував головний архітектор міста пан Богдан Медведик, до якого звернулись за розясненням -За генпланом там передбачається встановити головні ворота до міської спортивної арени, яку планується звести на місці площі виробітку грунту-сирцю з території цегельного заводу. Нині ця земля знаходиться у власності міської громади, коли будуть кошти ,приступлять до її освоєння,- закінчив наш діалог пан Медведик.
Можна сміливо сказати , що якщо б чекати, коли збудують самбірську арену то на місці «головних воріт» можуть вовки вити у заростях, а так дбайливий господар цьому запобігає.Милуються цією "окраїною америки" самбірчани. А ось ще один приклад, так би мовити, зодчої тротуарної фантазії. На початку вул.Валової в Самборі кілька приватних крамниць, службовий офіс належать підприємцю Зеновію Кізику. Любо-дорого глянути, як зумів облагородити , оживити цей відрізок доріжки. Додамо, що крім бруківки, металічного бар’’єру за свій кошт встановив також і ажурні світильники. Та й сам господар завжди привітний, доброзичливий до своїх відвідувачів, тому і тягнуться до нього вдячні покупці.. Можна назвати чимало інших позитивних прикладів, коли мешканці самі турбуються про чистоту і порядок у місті. До певної міри його візитною карточкою можуть служити екзотичні тротуари. Але...–вул. Шевченка за парканом територія цієї ж цегельні. Кому дорікати за таке неподобство:шляховикам, комунальній службі чи ймовірним «шефам»? Навпроти через дорогу така ж картина. В середині території бурлить бізнес, а доріжку годі прокласти. А які затрати треба понести, щоб покосити бурян? . Приклад могли б показати бізнес- структури, що мають відношення до ратуші...
Ближче до центра міста хідники більш-менш доглянуті. Коштовні тумби, огорожа , якими обставлена площа Івана Франка біля колишньої дрогобицької бурси вражають за розмахом. Сумніву не має, що виглядають вони велично, помпезно. Не думаю, що багато з європейських міст може похвалитись такою щедрістю ? Або таке. Чи не краще було б змістити тротуар на кілька метрів вглиб майдану, вивільнену територію використовувати для паркування автомашин? В години пік тут годі проїхати, а копійчину використати більш раціонально. Мимоволі закрадається думка, що за благими намірами, проглядається можливість відмивання коштів . Одна річ, тратити їх з власної кишені, інша- використовувати бюджетну «халяву»... Отак і живемо: один для громадського блага,добра, інший- для особистого збагачення. Фото Віри Андрущак, м.Самбір P.S.Натиснувши мишкою на світлину побачите зображення у збільшеному вигляді. | |
|
Всього коментарів: 3 | |
| |