Андрій Лопушанський - український політик, громадський активіст, бізнесмен та меценат.

З перших днів Української Революції Гідності, Андрій Ярославович був на Майдані. Він допомагав всім чим міг - грошима, товарами, одягом. Як власник готелю у центрі Києва, Лопушанський забезпечив безкоштовно житлом близько 12 тисяч учасників Майдану, відмовляючи іноземцям та гостям столиці, які готові були платити гроші за проживання пише gazeta.ua.

Коли почалася війна на Сході України, Андрій Лопушанський не залишився осторонь. Ось уже котрий місяць під його керівництвом групи волонтерів їздять на Донбас, везучи з собою все необхідне нашим захисникам. Лопушанський був організатором звільнення наших полонених і виведення українських поранених з зони АТО. Про проблеми країни, ситуацію в зоні АТО і подальші перспективи розвитку України, сьогодні ми говоримо з Андрієм Лопушанським.

—Ви допомагаєте армії, добровольцям?

—Я не міг стояти осторонь, коли ворог напав на мою країну. Звичайно ж ми допомагаємо і армії, і добровольцям, і біженцям. Приміром, у Хирові Львівської області силами мого Фонду був організований літній табір для дітей-переселенців зі сходу України.

На базі санаторію "Женева" в Трускавці ми проводимо реабілітацію поранених воїнів. Все це робиться безкоштовно, тому що наш борг надати допомогу тим, хто в скрутну хвилину став на захист України.

Що стосується наших захисників, я особисто кілька разів супроводжував наші волонтерські вантажі в зону АТО. Допомагаємо 72-й бригаді, батальйонам "Шахтарськ", "Київська Русь" та іншим. Що веземо хлопцям? Та все, що вони просять - від води і батарей, до їжі, одягу, касок, камуфляжів і бронежилетів.

Сьогодні намагаємося возити саме те, що вкрай необхідно нашим хлопцям. Їжі там вистачає. Є проблема з якісними і дорогими медикаментами. Тому ми концентруємо свої сили на вирішенні даного питання. Веземо протишокові знеболюючі, хірургічні інструменти, джгути, бандажі, американські кровоспинні бинти. Справа в тому, що близько 70% смертей - від втрати крові. Кровоспинні бинти зупиняють кровотечу, аж до артеріальної. Якби у нас було в достатку таких препаратів, вдалося б врятувати багато життів. Я дивуюся, чому Міністерство оборони не віддає належне даного питання?

—Зараз скрізь звучить думка про те, що Україна на краю прірви. Україна в небезпеці. З іншого боку, нас підтримують США і ЄС. Наскільки ми "на краю"?

—Знаєте, Україна весь час, з першого дня незалежності, знаходиться в небезпеці. Але сьогодні - переломний, знаковий момент. Зараз дійсно вирішується - бути чи не бути нашій державі. Все залежить виключно від нас самих. Кожне рішення, яке приймається, може виявитися вирішальним. Але, в жодному разі не можна завмерти і нічого не робити. Я переконаний, що наш шлях - це Європа. Ми повинні стати членом НАТО. Влада зобов'язана активізуватися на шляху пошуку інших ринків, які б замінювали Росію і країни СНД. Сказати по правді, мені гірко і противно спостерігати, як СНД мовчить, поки Росія розриває Україну. Вони повинні пам'ятати, що їх сьогоднішнє бездіяльність може привести до поразки і розпаду їх власної державності. Адже Путін не зупиниться на Україні.

Прикро бачити, що сьогодні повторюється ситуація 2004-го року. Суспільство довірило діючим політикам всю повноту влади, дало час. І що ми спостерігаємо всі ці півроку? Інфляція, зростання податків, збільшення державного боргу, корупція. Причому, корупція в масштабах не менших, якщо не більших, ніж при Януковичі. І все це на тлі війни. Я взагалі не можу зрозуміти, як можна красти гроші у армії, яка веде бойові дії?! Гинуть тисячі людей, а чиновники продовжують красти - це в голові не вміщається. Адже по суті, Майдан зробив і виграв простий український народ. І тепер, прості люди перераховують останні свої заощадження на АТО, а чиновники цинічно крадуть ці гроші. Була б моя воля, я б за таке карав без зайвих сентиментів згідно законам військового часу.

—З корупцією, в принципі, зрозуміло, що робити: повернуться батальйони, виконають свою обіцянку - розстріляють або повісять парочку генералів - і корупції в армії не стане. Але що робити в політиці? Що робити з Донбасом, наприклад?

—Донбас є і був невід'ємною частиною України. Якщо слідувати логіці, яку нинішня влада прийняла за основу своєї політики з самого початку - не можна виключати ймовірності того, що Донбас будуть віддавати взамін на мир. Але я дуже сумніваюся, що у разі реалізації такого цинічного сценарію, Путін зупиниться і в Україні буде мир.

Про те, що Крим Україні не потрібен у зв'язку з "збитковістю і поганим електоратом", в кулуарах Верховної ради заговорили ще до того, як півострів був втрачений. Спочатку була ідея - Крим нам не потрібен. За цим пішло політичне рішення - віддати. Саме тому не дали кримським татарам штурмувати органи влади, коли російських військ ще й близько не було. З тієї ж причини не давали наказу військам. Підводний човен, який потім здався росіянам, міг легко потопити весь російський флот - в Чорному морі не було жодного протичовнового корабля, який міг би його зупинити.

Ідея здачі Донбасу засіла в головах українських політиків давно. Не виключаю ймовірності того, що влада в змові з Європою і Росією, може оголосити таку собі Донбаську автономію, яку будуть підносити нам, як великий успіх і повернення конфлікту у мирне русло. Але в реальності це буде означати тільки одне - здачу національних інтересів і втрату територіальної цілісності, а значить і суверенітету України, чого не можна допускати за жодних обставин.

—Так що, Ви пропонуєте? Може, все-таки дати відбутися Новоросії?

—Ніякої Новоросії не було і не буде! Це все вигадки кремлівських ідеологів, таких як Олександр Дугін і психічних шовіністів на приклад Володимира Жириновського. Та й Путіну не потрібна ніяка Новоросія. Саме тому зникли Гіркін, Бородай та інші. Путіну потрібна федералізація України і ці регіони - Донецька і Луганська області - в складі України та не контрольовані центральною владою. Це, на думку Росії, заблокує входження України в Євросоюз і в НАТО, чого ми не можемо допустити. Україна - частина Європи. Це факт, з яким важко боротися. Люди хочуть жити в Європі, куди ми прийдемо, не дивлячись ні на що, а не в дикій і фашистській Росії, яку нам пропонує Путін і його "п'ята колона" на території нашої держави.

—Який же вихід? Як запобігти реалізації цього підступного плану?

—Теоретично, є два варіанти: продовжити війну або погодиться на план Путіна. Практично, варіант у нас тільки один - боротьба і ще раз боротьба! Інша справа, чи готові ми жертвувати тисячами життів і чи достатньо у нас ресурсів, аби перемогти Путіна? Український народ показав, що не буде жити під владою тирана. Ми готові жертвувати, бо свобода і незалежність - безцінні. Якщо дивитися на Україну крізь "телевізійні екрани влади" - тоді, напевно, в країні все добре. Але реальність - зовсім інша. Наш народ продемонстрував і продовжує показувати, що здатний захищати свою Батьківщину. Якби наші західні партнери були більш активні, а влада вміла брати відповідальність за непопулярні, але такі потрібні країні рішення, проблема Донбасу була б вирішена ще в квітні-травні.

—Може піти на переговори і поступки? Але тоді, навіщо були всі ці жертви?

—З ким йти на поступки - з терористами, які вбивають наших хлопців, жінок, старих і дітей?! А з ким переговори? З циніком і брехуном Путіним, який не стримав жодної обіцянки і порушив всі норми міжнародного права?

Що стосується жертв, про це треба питати у тих, хто робить бізнес на крові, на смертях українців.

Думаю, потрібно розважливо та відповідально шукати рішення. Без емоцій. Без паніки, а з повною впевненістю у власній правоті. Потрібно припинити балакати, а вже розпочати думати і робити. Для початку, переобрати Парламент. Цей новий парламент повинен буде шукати рішення і втілювати їх у життя. Далі - провести, кардинальні, радикальні зміни в державі.

Моя позиція однозначна: Донбас і Крим - частина України і повинні ними залишатися. Моя позиція як політика - створити справжню боєздатну армію, яка стане частиною європейської системи захисту. Нам потрібна сильна економіка, яка неможлива без викорінення корупції, зменшення податкового ярма на бізнес. Ми не повинні повторювати помилки минулого. Потрібно змінювати не окремих людей, а всю систему державного управління. Повністю відмовитися від старого і створювати абсолютно нове.