Народився режисер 8 липня 1938 року у Київській області.

Танюк очолював Спілку театральних діячів України понад 25 років. Фото strana.ua

"Перший день без Леся Танюка – найважчий. Ні розум, ні серце не хочуть змиритися з безповоротністю фізичної втрати. Але духовно він залишиться з нами назавжди. Зримі знаки цього – у його творчому спадку, у його учнях, у його заповідях", – написав у присвяті померлому Кубів.

В Самборі  великий митець побував у лютому минулого року. Як данину шани цій Людині  повторно  публікуємо матеріал і світлини члена НСЖУ Ігоря Тиличка ,який вийшов у світ 1 березня 2015р., з нашим  коментарем, який  не втратив актуальності і нині.

Наш коментар. Високий гість приїхав і поїхав, а проблема залишилась. Проблема з бородою: за двадцять три роки відколи діє музей Леся Курбаса не вирішено питання відселення сім”ї, яка займає половину будівлі. Нібито співвласнику  пропонували квартиру у центрі міста з відповідною  площею, але… Очевидно ,так пропонували, аби отримати негативну відповідь. Є привід зекономити міський бюджет. Хоч самбірчани пам’ятають випадок, коли один з числа правоохоронців зумів приватизувати трьохкімнатне службове житло за 2 грн…

Любимо називати наш Самбір мистецькою столицею Прикарпаття. І є за що. Не випадково для відпочиваючих Трускавця відвідання Самбора є чи не одним з головних туристичних маршрутів, де в залі Органної та камерної музики можна послухати світових класиків, познайомитись з експонатами  предків у Бойківському музеї. Кожна така поїздка не обходиться без відвідин  музею Петра Сагайдачного в Кульчицях тощо.

Прикро, що на обочині центрів культури  і досі залишається музей Леся Курбаса, хоч його керівник Любов  Тепла намагається донести до міщан та гостей велич постаті нашого земляка. Зрозуміло, що не обминув заклад свого тезки і Лесь Танюк. Залишив по собі кілька томів  творчого доробку. Звичайно був подивований «проблемою з бородою».

 Громада ,яка себе поважає і шанує культурну спадщину повинна її вирішити. Подбати про це- святий обов”язок міської влади. Так підсумував свій візит гість.

В Україні мало хто має таку кількість титулів, як Лесь Танюк. Він був у перших рядах шістдесятників. Коли на них почалося гоніння, подався в Москву. В столиці радянської імперії йому вдалося не лише уникнути арешту, а й зайнятися улюбленою справою – режисурою театральних постановок і кіносценаріїв, відстоюючи при цьому свої погляди на мистецтво. На батьківщину повернувся наприкінці 80-х років. Коли зародилася громадсько-політична організація Народний Рух України, Лесь Степанович став її активним членом. У 1990 році був обраний народним депутатом України і займався парламентською діяльністю у Верховній Раді п»ять скликань підряд. При цьому не полишав письменництва, культурології, перекладацької роботи (знає 9 мов), був співсценаристом фільму «Голод-33». Лесь Танюк - Народний артист України, Заслужений діяч мистецтв, голова Національної спілки театральних діячів, дійсний член Міжнародної академії екології.

З цього переліку титулів і занять можна зробити висновок, що в гості до нас приїхала неординарна постать. Побувати на творчих зустрічах з Лесем Танюком було цікаво, а ще більше послухати його спогади про події минулих років і роздуми про сьогодення. А відбулися вони в училищі культути і педагогічному колледжі ім. Ів. Филипчака, дирекції яких запросили в Самбір метра зі столиці.

Приїхав Лесь Степанович у Самбір поїздом « Київ – Трускавець». Поселившись у готелі, зразу попросив, щоб у залі камерної та органної музики міг послухати музику Баха і Шопена. Вперше вона для нього звучала 20 років тому під час першого приїзду в наше місто і залишила незабутні враження. Тому, коли його запросили приїхати вдруге, зразу погодився, зрадівши, що знову зможе насолоджуватися безсмертними творами великих композиторів у залі з чудесною акустикою.

Зустріч з коллективом училища культури відбулася після закінчення занять, але, незважаючи на це, актовий зал закладу був заповнений. Високоповажний гість розпочав свій виступ з епохи, з якої він «пішов у світ незнаними шляхами», тобто з «шістдесятництва» - літературно-мистецького і суспільно-політичного відродження, започаткованого Вячеславом Чорноволом,Аллою Горською, Василем Симоненком, Іваном Світличним, Мирославом Мариновичом та іншими. Одні з них загинули, інші відбули каторгу, «каралися, мучилися, але не каялися», а, повернувшися із заслання, саме вони стали найактивнішими членами РУХу.

Не обминув Лесь Танюк і подій на Сході України. Пропрацювавши 15 років у Москві, він добре обізнаний з російською ментальністю, а тому дав об'єктивну оцінку новітньому фюреру Владіміру Путіну і його духовному покровителю, спочатку кадебісту, а тепер патріарху Москсвської Церкви Кіріллу. « Оскільки в президента Росії і його оточення слова розходяться з ділом, - сказав високий гість, - то вплив міжнародного співтовариства на ситуацію в Україні повинен би також бути не словах, а на ділі. Це, зокрема стосується США. Керівництву цієї країни, яка має наймогутніший військовий потенціал, слід би згадати слова з пісні відомого російського гурту «Любе» - «…не валяй дурака, Америка».

Недавно побачив світ новий літературний доробок Леся Танюка – спогади про видатного режиссера Паторжинського. Один екземпляр цієї книги, а також деякі навчальні посібники він подарував бібліотеці училища, а від Заслуженного працівника культури Романа Паньківа отримав презент – «Антологія бойківського краю».

З викадачами і студентами педколеджу Лесь Танюк зустрівся наступного дня. Спочатку самодіяльні артисти закладу показали інсценіровку про життя і творчість його тезки Леся Курбаса, музей якого він відвідав напередодні. Київський гість свій виступ в основному присвятив видатному режисеру-реформатору, зокрема розповів про центр Леся Курбаса в столиці України, а також прочитав свої поезії і подарував бібліотеці колледжу свої книжки. Вітала Леся Степановича директор самбірського музею Леся Курбаса Люба Тепла.

Перебування Леся Танюка в Самборі завершилося відвіданням музею Петра Сагайдачного в Кульчицях, в якому він побував 20 років тому. Гість був приємно вражений новими експонатами, ексозицією присвяченою рятівнику Відня від турецької облоги Юрію Кульчицькому і встановленим йому при вході в музей пам'ятником, фотовиставкою пам'ятників Тараса Шевченка до 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря. Лесь Степанович із задоволенням випив горнятко кави, яким пригостив його директор музею Богдан Сидор у кав'ярні «Під синьою пляшкою», аналогічній тій, яку понад 300 років тому відкрив Юрій Кульчицький у Відні і якої не було під час його першого приїзду.

Ігор Тиличко.