світлина №1

Приклад господарського підходу до вирішення загальноміських проблем можна проілюструвати  світлиною зліва , де  ще донедавно  був тротуар майже  трьохметрової ширини.

В той же час,  на проїзджій частині дороги, важко було  розминутись двом автомобілям, вже не кажемо  про місце для автостоянки. Похвально, що  будівельники ТзОВ "Самбірська  ГРОД” раціонально підійшли до  цього питання.

Мова йде про початок  вул.Шевченка біля медколеджу.

Тепер  мешканці новобудови матимуть де припаркувати авто. Громадську частину шляхового полотна вимощують бруківкою за рахунок підприємства.

світлина №2 

А ось зворотній бік медалі кількома метрами далі. Продовження цієї ж вулиці  через провулок( див.світлину №2). Чи була потреба цю частину тротуару (навпроти пам”ятника гетьману Б.Хмельницькому) залишати такою широкою ,  коли проїздже полотно  подекуди вужче хідника?  Не інакше, як під кінець каденції «попердники»  керувались зовсім  іншими мотивами- на «лічильнику» були квадратні метри бруківки, тому більше думали про «кишені»» в портках , ніж для авто. Поруч   на роздоріжжі   вул.Шевченка  і  повороту  на мостиський напрямок,також  напрошувалось   зменшити  частину  тротуару і встановити   автотранспортну розв”язку у вигляді "кола”,   що значно б полегшило рух .Але...

До речі, здається з благородною метою впорядкували  гетьманівський сквер, дивно що не передбачили  перенесення електроопори  з рогу вул. Валової і Шевченка, яка є перешкодою для автотранспорту і на її місці  можна було б встановити «клумбу», чи інше інженерно-архітектурне вирішення.  Тепер ,як кажуть поїзд поїхав, на квадратних метрах бруківки, парканах можна  дещо і  відмити.

Франківський майдан відгороджували такими коштовними тумбами, витрати на які може позволити собі далеко не кожне місто обласного підпорядкування. А чому б переважно пустуючу площу  не використовувати, як паркінг, а тумбову перешкоду перенести в інше місце?

Хотілось би, щоб теперішні   урядники раціональніше  використовували кожну копійку  платників податку.Разом із так би мовити «спеціалізацією» по встановленню нових  бардюр по цій же вулиці , що вкрай необхідно, вартує віднайти кошти на  впорядкування шляхового руху з міжміської автобусної станції в напрямку центра міста, щоб змінити маршрут і направити , бодай, легкових автомобілів під львівський шляхопровід, попри клуб колійоних , таким чином розвантажити цю небезпечну ділянку, де часто-густо виникають автопригоди.На жаль, цю ідею не наважувався зреалізувати  жодень із перших керівників ратуші.Чи практично це можливо зробити мають дати відповідний висновок експертні спеціалісти. Поки що за таким роз"ясненням ніхто не звертався. Ми про це писали і ілюстрували задовго до того, як був поставлений пам"ятник Степану Бандері, щоб  ділянку дороги в цьому місці зробити ширшою.

Тим  часом на кожному кроці говоримо: йдемо до Європи. Хоч нам туди, як кроту до зоряних світів.Поляки простіші в оцінці-zacofani.  Може  нинішніх керманичів така образа зачетись  гонір?

Порівняння з кротами занадто категоричне і болісне, але після  довоєнних часів, коли на дорогах переважав тільки гужовий транспорт, мало що змінилось.За час  ”демократичного(напрошується вираз" декоративного") урядування" не спроможемось вирішити питання  громадського туалету.

 Місто без ресторану і туалету-село http://sambirmajdan.at.ua/news/2016-03-04-1927. Комуністична спадщина на "вакації"

Сміх та й годі на цілий світ. Маємо у міськраді  правничий відділ, деякі його працівники «обросли»  народним  псевдонімом ”стаканович”, інший юркерманич виявляється  до того ж має   немалий депутатський стаж. Чи не краще замість міжусобної боротьби  енергію використати , щоб хоч на крок наблизитись до цивілізованого світу? Адже тема міської вбиральні потребує саме  правового втручання.Виглядає так, що не хочемо нікого образити, навіть спроби не робимо поставити все на свої місця в судовому порядку.

 Як продовження  юридичних аспектів ось про що:  недавно директор ТзОВ «Самбірська ГРОД» п. Мандюк обнародував свій план-намір з реконструкції спортивної арени із будівництвом нового адмінприміщення  спортшколи, замість старої польської конюшні, яку за других руских тривалий час використовували як котельню.У відповідь вдарили на сполох  радикали- смотрящі, запідозрили   «сірі схеми». Аби закрити їм рота чому б правникам не розробити положення про проведення аукціону з продажу земельних ділянок на які претендують вище зазначена будівельна організація, а може зявляться інші конкуренти? Хто більше заплатить і кращий варіант запропонує на благо рідного міста тому і карти в руки.Чого зволікати? Якої команди для цього потрібно? Повертаємось до цієї теми вже вдруге, адже йдеться про турботу про підростаючу зміну, щоб підлітки, молоді люди не вештались по кнайпах, а гартувались фізично в належних умовах та й старші люди мали б можливість відвідувати тренажні зали безкоштовно, поскільки цокольне приміщення і перший поверх проектної реконструкції будівлі залишається власністю міської громади. І це не лобізм приватно-корпоративних  інтересів, як дехто може подумати. Треба подякувати п.Мандюку , що вийшов на людський загал з такою пропозицією.Шкода якщо таку нагоду упустимо і не підтримаємо.

 ноhttp://sambirmajdan.at.ua/news/2016-04-02-1936 "Московська рука, путінська тінь" заважають реконструкції Самбірської спортивної арени? Об"єкти, як  "лице" галицького П"ємонту

Свого часу коли міські депутати захотіли  "облагородити" своїх колег, проголосували майже  одноголосно за виділення земельних ділянок під пляци  в саду центральної райлікарні, біля десятої школи без внесення  жодної копійки до місцевого бюджету. А тут така перестраховка. Вже ілюстрували, що земельна ділянка на колишній вул.Радянській, де біля сорока років тому передбачалось звести дошкільну установу, досі без дії.А чому б не запропонувати порядному інвестору використати її з ціллю зведення плавального басейну?Чим не соціальний об"єкт? Знову все на гальмах. Кому це  вигідно? . В той же час ще донедавно  місцеві ЗМІ рясніли епітетами, що Самбір маленький Париж, центр   галицького п”ємонту. Нині ці ж автори стали в глуху опозицію- ніщо їм не подобається.Перед очима мерехтить "московська рука, путінська тінь", як перешкода у всьому. Ведуть себе, як спущені з прив"язі  пси. Може досить "щиро" гавкати?

http://sambirmajdan.at.ua/news/2016-03-20-1941 Бути чи не бути в Самборі плавальному басейну?

Ось яскравий приклад цьому.Рейвах підняли, коли підприємці за власний кошт, власними силами встановили дерев"яні споруди на площі Івана Франка. Впорядкували місця для розваг дітвори. В центрі майдану символ міста- солом"яний олень. В святкові дні бажаючі могли тут випити каву, пахучого чаю чи свіжого  пива, поласуватись цукерками, придбати сувеніри, спробувати медового напою тощо.Звісно багатьом конкурентам це було не до шмиги. Дорікали, що за оренду землі ніхто  не платить податку та ін. Почався  збір підписів протестних заяв. Цікаво, якщо наступного разу скаржники звернуться, щоб ратушу перенести на вул. Купилеву, де зараз її тимчасовий філіал, то що треба ставати на задні лапки? До цього приплели, мовляв влада не поважає воїнів=земляків, які віддали життя за незалежну Україну, чиї образи- портрети є  вздовж прилеглої вулиці, як модно нині говорити , у формі Сіті-лайтів.

З цього приводу висловлю свою може не популярну думку.Їх потрібно перенести на майдан Пам"яті Героїв., сформувати там відповідну алею , щоб у вечірний час підключити  підсвітлення, щоб час від часу розносились дзвони вічної скорботи за Героями,щоб була атмосфера душевної туги,абсолютної тиші і молитви.Хіба можуть гомінкі вулиці ставати частиною цвинтаря? Один прохожий думає про похорони, інший про весілля, третій про кавалерку, ще й під мухою. Частину цієї рутинної роботи готові були взяти на себе підприємці, натомість значні кошти потратили на демонтаж будиночків , які прийшлось зносити в алярмовому порядку, аби задовільнити скаржників. Не випадково голова громадської організації підприємців Ярослав Стародуб скаржиться, що після цього пропадає ініціатива робити добру справу .

-Ці дерев"яні шопки нагадували такі ж конструкції в мініатюрі , що традиційно встановлюють на проспекті Свободи у Львові на різдв"яні, великодні  та інші свята. Вони ставали головним атрибутом ярмарки,  незамінимим галицьким екзотом. Кому вони заважали?- висловлює свій біль і подив знана і авторитетна людина не тільки на Самбірщині пан Білак. Крім того Іван Іванович просив донести цю його  думку до широкого кола самбірчан, аби не робити далі таких помилок.

Що тут сказати: перемогла революційна доцільність, примітивізм в оцінці ситуації. Чи треба було йти на поводу крикунів, горлохватів, які в житті псячої будки не звели?Так звані опоненти ведуть себе немов підстрелені шальними кулями: чим  гірще для самбірчан- тим  краще для них. Чи не так? І владі треба тримати фасон на всіх рівнях, не піддаватись шантажу.

P.S.Здавалось би злободенні    теми мають піднімати бюджетні газети, інтернетресурси,окремі з них  також існують не без державної підтримки,  ЗМІ з львівськими філіалами- брендами. Тим часом залежно-незалежне щотижневе видання в останньому номері  досліджує: " ланцюгова карусель,яка  на пл. Ів. Франка..." Юш приписують кримінал, хоч технікою безпеки повинен займатись кожен на своєму місці , а тільки не в газеті. Так і свербить у голові бажання  запустити чергову кольку...

P.S.P.S. За часів  минулої влади деякі з піднятих проблем  намагались донести до ширшого кола читачів через газету "Новини Самбора", інші часописи. Відповідь- табу. Це саме тепер. Ратуша  без свого друкованого прапора? В ролі фінансового уриманця? 

Автор усвідомлює, що наражається на неприязьнь, безпідставну критику, а може й погрози. Але істина дорожче. Об"єктивну оцінку викладеним фактам може дати час. З повагою до наших інтернетсимпатиків , всіх небайдужих переглядачів, не претендуючи на істину в останній інстанції. Чекаємо висловлення  поглядів у коментарях.

Антон Рогач, м. Самбір