...У 2017 році люди виразно зловлять себе на думці, що це тупик. Україна зразка 1991-2016 повністю себе вичерпала. Система не може і не хоче саму себе зламати, а народ не здатен, не хоче і не може перезаснувати державу.

Влада цього ніколи не забезпечить, тому що тільки ідіот демонтує самого себе. А народ – тим більше, тому що 2017 рік буде роком фізіологічного виживання, роком Африки в центрі Європи.

...У 2017 році на авансцену історії вийде та сама людина, яка рівно 100 років тому, у 1917, намутила таких ділов, що деякі суспільства ще й досі відхаркують. На авангард вийде знедолений, збіднілий, обкрадений, справедливо обурений, ображений люмпен, а люмпен аристократичним не буває.

Основною народною емоцією буде злість. На всіх завгодно, крім себе самих, білих і пухнастих однотурових однорогів.

2017 рік буде розплатою за електоральне каліцтво великочисельного війська самодурів із правом голосу - людей, які своїми голосуваннями останнє десятиліття тільки те й робили, що зміцнювали олігархат.

...У 2017 році нам запропонують списаний матеріал. Нових політиків апріорі не може бути в країні, де є 5-відсотковий прохідний бар’єр і вибори через телевізор і білборди. Виборець сидітиме, як олух, біля екранів і вишукуватиме найкращих популістів.

2017 рік буде апофеозом популізму. На всю країну не знайдеться жодного адеквата, який прямим текстом повідомить країні звістку про її цивілізаційний крах, а значить, людей поведуть на нове коло підігрітих ілюзій про те, що в нас найкраща армія, найкращі дівчата, найкращі народні пісні, найкращі грунти і навіть бур’яни найкращі в світі.

Популізм сягне таких розмірів, що люди залюбки проголосують за будь-якого вискочку, який за гроші олігархів пообіцяє перестріляти всіх олігархів.

Ті перші усвідомлять доконечну необхідність створювати альтернативну Україну з мінімальною кількістю точок дотику з Україною реальною. Ті другі будуть далі вигукувати хороші гасла і воювати чужими життями.

Ті перші стануть на шлях сепарації від власної держави, розуміючи, що вона стала спільним для всіх ворогом і рекетиром. Ті другі будуть навпаки – латану свитину знімати заради державного пуза, на яке вже ніщо не може налізти.

Ті перші відчують спокусу піти у внутрішню еміґрацію, внутрішній екзиль. Ті другі захочуть узяти участь у загальнонаціональному конкурсі на кращу поразку.

Ті перші усе прекрасно розумітимуть. Ті другі ненавидитимуть тих перших саме за це – за ясний, тверезий, непригладжений погляд.

Я більше не даватиму нових прогнозів до тих пір, доки ті перші нарешті не врятують мою країну.

Остап Дроздов