Але щодня чую і відчуваю настрої гальорки і иліти. Тотожні. Спєлісь. Вони бідаки змучились...

Від чого? Від повідомлень у фейсбуці про смерть воїнів?

Від чужих сліз і чужої крові? Яких ні Ви ні Ваші рідні не пролили і не пролиють? Бо Ви захищені НИМИ. Тими, що не ниють. Ниють їх рани.