Головна » 2018 » Грудень » 28 » Зоряне містечко села Задністря розвиднюється...
23:00
Зоряне містечко села Задністря розвиднюється...
123456
Давно хотів написати  про проблеми  "Зоряного містечка" села Задністря  , але утримувався, щоб не зашкодити авторитету відомому  дисиденту, патріоту з великої літер и Зоряну Попадюку, який на початку дев"яностих років минулого століття  очолював міськрайонну раду. Саме за час його каденції самбірський міськрайвиконком розподілив 6 га в с.Задністря під індивідуальну забудову виключно для мешканців Самбора(місто і район були об"єднані до 1994р.).Але його підвело оточення яструбами.

Згідно перспективного плану розвитку цієї території там повинна була бути встановлена водонапірна вежа, прокладений каналізаційний колектор до КНС, що біля тодішнього Торгового комплексу геологів, газо-електромережу тощо. Мітингові "урядники-крикуни" обмежились найменшими клопотами- по 0,06 га кожному забудівнику. На цьому шматочку землі декому дозволяли зводити спарені будівлі.

Уявіть собі перед якою дилемою постали нові  господарі , коли на  обійсцю 30х20м.  потрібно і хату вмістити , і передбачити місце для криниці (місцевість гравійна), і  втулити каналізаційний септик.  Хіба можна після цього інакшу назву придумати як "Зоряна пропасть"? Не дивно, що до нинішнього дня значна кількість  ділянок не освоєна... Так   закладали фундамент "керувати по-новому" на Самбірщині. Одне діло виголошувати полум"яні промови.інша річ впрягатись у плуг.Тоді  намагався чинити спротив, в тому числі і через пресу , від  цих шарлатанів  з політики і відразу  потрапив  у немилість. Так само як  ще  в 1972році зробив виклик комуно-кедебістській системі.  І за це гірко поплатилась вся сім"я, але "новоспечені кадри" районного і обласного рівня незрівняно більше допекли. Довелось пройти судівське пекло зразка 1937року. Як? Намірений   детально це описати. Хоч для мене ця тема дуже болюча.

 Тепер по суті "розвиднення". Населені пункти Ралівської сільської ради були одними з перших у нашій місцевості  на вулицях яких більш як 30 років тому  засвітились  нічні ліхтарі. Як тут не пригадати розмову з один із чільників району, який вирішив провести профілактичну бесіду з  сільським головою. Ось його реакція на  ініціативу:

 "- Понімаєш Чернобильская атомная взорвалась, дефицит електроенергии , а ти занимаєшся ерундой. Приедет инструктор ЦК и будет мне давать втьік из-за тебя..."

Такі часи були. За електроопори і ліхтарі  самбірській дільниці "Львівсвітло" з сільського бюджету довелось перерахувати значні кошти. Які клопоти  пережив від ревізорів через таке "самоуправство" годі й оповідати.Потім за нашим наполяганням в с.Ралівка крім вул.Івана Франка(дрогобицький напрямок) вдалось освітити територію, де компактно проживали працівники нафтогазорозвідувальної експедиції. Колектив  геологів взяв на своє обслуговування цей мікрорайон і оплату за електроенергію. Вулицею Шевченка, що вела до обозного заводу, опікувався меблевий комбінат.

По такому ж шляху довелось іти і в с. Нагірному, де витрати поніс плододекоративний розсадник, який очолював Л.М.Завійський. При цьому за електроопори, які тоді були у надзвичайному дефіциті, довелось кляньчати  аж у  "Зеленбуді  " м.Києва. Так, так- нічого з неба не падало.

В с.Задністрі вдалось знайти спільну мову з тодішнім керуючим райсільгосптехніки св.п. В.П.Багрієм. Василь Пантелейович  охоче підтримав нашу ініціативу і таким чином вуличне освітлення з"явилось в селі, яке вважалось не перспективним. Перед цим порадили  провідному  підприємству  освоїти тваринницьку ферму, яка через колгоспну безгосподарність прийшла в упадок.  Онука покійного Ірина Багрій  успадкувала риси діловитості і щирості свого дідуся, нещодавно обрана депутатом місцевої ради, тому і опікується селом. 

Пригадую  як "Дрібні" клопоти з пошуком   розподільчих електрошафів з лічильниками , автоматами -реле з годинниковими механізмами також встановлювали за громадські кошти. Приходилось оббивати пороги тодішній бюрократії не один місяць з погодженням різного роду техумов таємно від урядників районного рівня, котрі  крім палок в колеса нічим не допомогали. 

До речі, прикро що  в селах Ралівка, Нагірне  вся  дротова електромережа вуличного освітлення була демонтована з благословіння сільського столоначальника, який дорвався до корита.  У с. Задністря в районі старої забудови  все збережено завдяки активістам, які недопустили такого злодійства.

Добре що нині є європейські гранди і  частину витрат на приведення вулиць до цивілізованого рівня можна покрити за їх рахунок, але і гранди з неба також не падають, за них треба ще поборотись, аби утримати. Нинішня ралівська сільська влада їх  долає з перемінним успіхом.
 

На світлині йде встановлення електроопор вуличкою, що веде до пішохідної лавки через Дністер, щоб цю ділянку  освітити у нічний час . Роботи виконує ВАТ "Гідробуд-"М"  з міста Миколаєва. До речі , ця механізована колона здійснює великий обсяг робіт по зведенню греблі, яка б захищала населений пункт на випадок стіхії. Про  це читати http://sambirmajdan.at.ua/news/0-0-0-2676-10
 Дехто може сказати, що легко все давалось. У відповідь скажу протилежне- все потребувало неймовірних зусиль, здоров"я, нервів, впертості для досягнення мети.Особливо складно було при прокладанні асфальтого покриття в с.Задністря. В Нагірному асфальтове покриття було встелено на відрізку шляху в глиб села від  клубу попри цегольню, аж до головної вулиці біля тодішньої їдальні в Ралівці. Більше того, домоглись щоб передати її на обслуговування Облавтодору . Чому складно? Треба було переконати кожного власника, аби переніс огорожу, самотужки викорчовувати зайві дерева. Така була умова керівництва райавтодору перш ніж дали згоду на фронт робіт. У свою чергу вони кожного господаря забезпечити трубами для під"їзних містків. 

Все це робилось не чарівною паличкою. Боляче стає, як знецінюються результати колишньої праці.Нині не видно де були настелені хідники , водостічні канави ніхто не очищує, вони як і тротуари захаращені будівельними матеріалами тощо. На це ніхто не звернтає уваги.

Чому про це згадую бо одночасно старі дерев"яні електроопори міняли на бетонні до яких за техумовами  можна було б причіпати додаткові проводи для електроосвітлення.

Принагідно скажу:з головами сільрад мало хто рахувався бо землею розпоряджались колгоспні управителі.  Керівники сільради були умовними господарями ,самі мусіли кувати собі авторитет.Дехто був не проти назвати нас своєрідною затичкою для  організації і збиранням так званих лишнів молока від населення, здачі худоби державі на  м"ясо в Заготконтору тощо.

Тепер до піднятої теми.Не може не радувати , що дещо полеглили долю мешканців так званого Зоряного містечка ,започаткувавши його вуличним освітленням. Одним словом село почало розвиднюватись. Сподіваємось, що роботи ці продовжуватимуться і далі.До слова в Чукві і Озерному згодом наслідували наш приклад освітлення вулиць.

Р.S.Прикро що в День самоврядування ніхто з нинішніх керівників району не згадав , бодай відкриткою,осіб  з найнищої структурної ланки самоврядування, які заслуговують поваги і пошани. Серед них голова міськради  Рудок Євген Сулківський,Марію Лях з Воютич,Василя Кальмука з Вільшаника, Галину Качмарську з Чукви. Петра Поверляка з Дублян,Володимира  Серафина з Садкович, Євгенію Когут з Бабино,  Івана Здреника з Блажева, Івана Гошмана з Лук,Степан Дедика з Озерного, Микола Ораз з Стрілкович  та багато інших, які в складних умовах дбали про полегшення життя хліборобів, розділяли з ними радість і прикрість. Дехто  уже пішов у засвіти, але пам"ять про них збереглась серед людей.

Антон Рогач, колишній голова Ралівської сільської ради, член Громадської ради при Самбірському міськвиконкомі






Переглядів: 724 | Додав: Oksana | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0