Головна » 2019 » Лютий » 18
Було це  більше тридцяти  років тому. Запам"ятав  цю не по роках струнку  жіночку  , коли йшов  придністровським полем . Вона борсалась з плахтою  пожнивних рештків, яку намагалась висадити на свої хрупкі плечі. Побачивши мене враз посоловіла:

-Завдайте мені борзо  на рамена ,поки не застав з цим маєтком  колгоспний бригадир, -вимовила.
 Мої умовляння  зменшити  цей нехитрий вантаж не допомогли. Не залишалось іншого виходу, як  підсобити. При цьому довелось добре піднатужитись.
 
І нині перед очима її впевнена хода з стіжком соломи на плечах. І так з дня у день, з року в рік. Цілий вік у праці, як тільки зіп"ялась на ноги.Народилась в багатодітній сім"ї в селі Воловець Краківського воєводства. З смутком пригадує перший повоєнний рік,коли перед самим  Великоднем треба було алярмово забирати на одну фіру всі  манатки і їхати , як тоді казали на велику Україну.  Як переселенка опинилась у Харківській, згодом у Одеській області. А  серце ближче тягнуло до рідних прикордонних теренів.

Переглядів: 392 | Додав: Oksana | Дата: 18.02.2019