Ненароком глипнули, як особа з бейжиком на грудях, виходячи закривала після себе ключем цю, з дозволу сказати, делікатну  установу.  Не стримались, щоб не запитати:

 -А чому закриваєте?

-А хто після вас буде прибирати?- послідувала недвозначна відповідь.

Стиснувши плечима подумали- хто б нарікав, а  тільки не  банківські працівники , на відсутність  грошового мізеру.

Перед цим  довелось провести просту операцію: відправити знайомому 200грн. Ця послуга обійшлась в 5 грн. комісійних. А скільки таких "халявних" гривників назбирається  за день? Не говоримо про більш серйозні девіденти. Невже не можна  долю з цього "врожаю" виділити    для прибирання туалету , аби такий поважний заклад зберіг лице?

В головному офісі Ощадбанку м.Самбора і його філіалах , такі "заклади" взагалі зашифровані і також знаходяться під ключем.

Епізод другий. На початку вул.Валової вже котрий рік муляють очі прохожим законсервовані туалети. Дотепники нарекли їх двома "вуликами"- жіночим і чоловічим , які перейшли у спадок демократам на межі розпаду комуністичної системи. Депутати, ратушні чиновники міняються, а проблема залишається.На фоні новобудов, які зводить будівельна компанія "Самбірська ҐРОД", що стають окрасою міста над Дністром, "вулики-туалети"- еталон господарської безпорадності. Як кажуть ложка дьогтю в бочці меду.

Асоціюємо себе,як місто європейського взірця,для привабливості відкрили туристичний інформаційний центр. А гості, як правило,  оцінку дають і по наявності громадських вбиралень. Одним словом, Самбір наближається до Європи через "задній прохід", з двома законсервованими "вуликами".

Не будемо далі займатись моралізацією на  тему відновлення роботи громадської вбиральні, хоч висновки очевидні. В пориві політичних потрясінь, хто кому Рабінович, не забуваймо про елементарні побутові речі, які не потребують надмірних матеріальних затрат. Не даремно кажуть: ніщо так дешево не коштує, а високо не ціниться,як ввічливість, такт.Це  проявляється у великому і малому. Повага до свого місця праці, до авторитету населеного пункту в якому живемо, де ростуть наші  діти, онуки тощо.Почнемо звертати увагу і на дрібниці, якими започаткували нашу розмову, адже це контрасний мазок до нашого сукупного образу, який не повинен бути перекошеним. Наразі...