Ми вирішили повернутись до цього матеріалу,опублікованого кількома роками раніше, виходячи з того, що кількість відвідувачів наближується до рекорду. Значить тема актуальна. Можливо в цьому криється польське економічне чудо, до якого сусідня держава йшла і йде різними шляхами. Ще близько 30 років тому, а точніше в 1992році, займаючись дрібним гендлем в
містечку Костшин РП, що у 70-ти кілометрах від Берліна ,на очах
спостерігав бум польсько-німецьких торгово-економічних і побутових контактів.
Обидві сторони використали вигідне комунікаційне середовище:залізнична
колія з"єднувала дві країни, судноплавна р.Одра цьому сприяла. В
додаток відкриття в цьому ж році міждержавного пункту пропуску для
легкового транспорту з габаритами до 3 тонн та пішохідного переходу. Поки на верхах двох країн узгоджували процедурні моменти бурмістр Марян Фіршт взяв на себе ініціативу, аби в прикордонній зоні, впритул до міжнародного пункту пропуску, зявилось шансове містечко на більш як дві тисячі робочих місць,з усім необхідним побутовим сервісом для обслуговування сусідів: автозаправки, автосервісом ,заклади харчування тощо... |
Трохи історії. Після повені 2008 року, яка наробила багато лиха мешканцям села Задністря і Ралівки, та й не тільки, почали укріплювати правий берег річки Дністер. По гарячих слідах був виконаний значний обсяг робіт. «Третя спроба» http://sambirmajdan.at.ua/news/2018-12-11-2676 завершилась під кінець2018р. Греблю насипати вище лавки через річку біля села Задністря. Наступного року ,тобто в 2019р. будівельника з Миколаєва мали її завершити, водночас приступити до встановлення бетонних загород чукв»янського потічка через який особливо потерпали новосели так званого зоряного містечка, де поміж близько двохсот будинків можна було на човні плавати.В спішному порядку були потрачені відповідні кошти на подальші проектні роботи.
|
Цей матеріал вперше побачив світ на сайті "Самбір-майдан"(Sambirmajdan.at.ua) 1 липня 2015р. У витоку спорудження меморіального комплексу "Пам "ятай" на староєврейському цвинтарі в м.Самборі стояв Марк Фрейман , якого підтримав один з найавторитетніших рабинів Канади Раувен БулкаТак починається нова історія благоустрою староєврейського цвинтаря в м. Самборі Наш коментар із світлинами фотоаматора( читати післямову).Відомо, що єврейська громада в тому числі з української діаспори в м.Торонто (Канада) вже біля двадцяти років піднімає питання впорядкування цього місця масових захоронень.За роки незалежності за їхні кошти було прокладено бруковану алею, на центральному вході встановлено відповідні ворота.На місці масових розстрілів евреїв зведено дві братські могили. Почались відновлювальні роботи огорожі навколо кладовища. На меті було освітлення кладовища тощо.Але щоб загальмувати цей процес місцеві ура "патріоти"-чиновники спромоглись лишень на встановлення Хрестів на місці розстрілу громадян українського походження. Не інакше як глум над їхньою пам"ятю слід розцінити "сусідство" з футбольними воротами.Нині це святе місце має такий непристойний вигляд і лише з відвідуванням території львівських урядників та закордонних гостей змусило міських чиновників організувати толоку по косінню бурянів.Добре, що нарешті знайдено компромісне рішення із зведенням меморіального комплексу жертвам нацизму .У Самборі під час круглого столу обговорили облаштування в м. Самбір території колишнього єврейського кладовища та місць масових розстрілів і поховання людей різних національностей та віросповідання.Його учасниками стали представники влади різних рівнів, духовенства, громадськості, родичі загиблих у Самборі в період Другої світової війни, представники єврейської громади та української діаспори в Канаді, – повідомляє прес-служба Самбірської міськради. |
У ці Різдвяні дні у ветерана будівельної галузі Степана Мироновича Мандюка неспокій - він у творчому задумі. День Ангела зустрічає з піднесеним настроєм. До нього тягнуться люди праці. Його шанують і поважають. З особливою прихильністю до нього ставляться самбірчани, адже зведені колективом житлові новобудови забезпечили Самбору статус міста обласного підпорядкування. Та й в теперішній час, коли Самбір колись з бурхливого промислового міста, перетворився на тихе провінційне містечко, - він чи не один хто збільшує місто чисельно, за рахунок збудованих ним новобудов. Більше тридцять років , як Степан Миронович очолює будівельну компанію "Самбірська ГРОД", а всього у будівельній галузі працює понад 45 літ. Кілька років тому ще взяв на свої плечі руїну - колишню райсільгосптехніку. Можна лишень здогадуватись в яких складних нинішніх умовах доводиться працювати, коли кожен спеціаліст що називається на вагу золота. Чому? Під боком європейська країна Республіка Польща, де заробітна плата в рази вище, та ще там місцеві органи влади намагаються створити режим найбільшого сприяння. Та Степан Миронович не бідкається. На це у нього одна відповідь: -Все буде добре! |
ОПЗЖ (звернення підписали всі 44 депутати від фракції) 1. Абрамович Ігор Олександрович 2. Бойко Юрій Анатолійович Фото: ОТЗЖ via Facebook 3. Борт Віталій Петрович 4. Бурміч Анатолій Петрович 5. Волошин Олег Анатолійович 6. Гнатенко Валерій Сергійович 7. Дунаєв Сергій Володимирович 8. Загородній Юрій Іванович 9. Іоффе Юлій Якович 10. Ісаєнко Дмитро Валерійович 11. Кальцев Володимир Федорович 12. Качний Олександр Сталіноленович 13. Кива Ілля Володимирович 14. Кісільов Ігор Петрович 15. Козак Тарас Романович 16. Колтунович Олександр Сергійович 17. Королевська Наталія Юріївна Фото: ОПЗЖ via Facebook 18. Кузьмін Ренат Равелійович 19. Ларін Сергій Миколайович 20. Лукашев Олександр Анатолійович 21. Льовочкін Сергій Володимирович 22. Льовочкіна Юлія Володимирівна |
Викотівське фермерське господарство «Колос-К»- одне з найбільших у нашому районі. 17 жовтня невеличкий за чисельністю колектив (12осіб) скромно відзначив 20-ти річний ювілей. Тим часом зараз трудівникам хліборобської ниви не до парадів, адже на завершенні жнива.У ці дні на площі 164 га . що біля села Задністря, йде збирання врожаю зернових культур. Допізна гудять мотори чотирьох степових кораблів. Особливо старанно виконують свою роботу комбайнери Степан Гриців, Роман Темник, а брат Степана Іван визнаний найкращим механізатором. Добре також відгукуються про їх колег по фаху Михайла Попика,Степана Оліярника та інших. |