Цими   днями моєму земляку з Поділля Павлу Прохоровичу Поцілуйку виповнилось  80! З них 56- віддав праці на самбірській землі.  Привіз з собою кохану Ульяну, з якою прожив понад  50 літ( на жаль відійшла у вічність).  Не дивлячись на поважний вік ветеран і нині у гуморі, а коли надходить натхнення, пережите передає у віршах. Лірикою захоплюється впродовж всього свідомого життя.

Після закінчення Чернівецького торговельного технікуму працював ревізором, головним бухгалтером та найбільше визнання  і повагу здобув, очолюючи самбірську машинолічильну станцію, яка нині йменується управлінням статистики.

Успішно захистив  дисертацію кандидата економічних наук. Не випадково тривалий час був головою державної кваліфікаційної комісії  технікуму економіки та інформатики.

До нього і нині звертаються за порадою, настановами. Найбільшою втіхою є діти ,онуки, які відчувають його ласку і тепло. Одне слово, живе з людьми і для людей.

З висоти прожитих і пережитих літ оцінює сьогодення. Можна лишень позаздрити його оптимізму, прагненню залишити  слід на прикарпатській землі. Глибокі спомини навіває  батьківське родинне гніздо на Хмельниччині, де блискавкою минуло босоноге дитинство, тривожним відлунням у душі і серці  згадує важкі воєнні та повоєнні роки.

З материнським молоком успадкував тягу до науки, до пізнання дійсності. За скупими статистичними цифрами і фактами вміє проаналізувати тенденції розвитку нашої молодої української держави. Він- людина щира, відкрита, живе майбутнім. Лише у праці і вірі бачить своє щастя.                                                                                                                                                          Отакий він, мій побратим , з подільської землі. Щоб ця  Ангельська зірка ніколи не згасала, втіхи від життя додавала. Здоров’я, тобі друже. Многая літа.

Микола Тарановський , м.Самбір