 На світлині: Надія Синишин,Леся Качмарська,Тетяна Дідун та Галина Мандришора за роботою на виборчій дільниці. Гріхом було б не написати про хід голосування на виборчій дільниці, про її членів ,які того недільного для обслуговували виборців бо майже кожного разу зустрічаємось на сільській вулиці, як і кожен мешканець разом переживаємо за долю країни. Треба сказати, що настрій був не надто оптимістичний. Хоч збігло половина часу відведеного для волевиявлення, але прийшли на дільницю заледве однієї третьої з тих, хто мав право ним скористатись.Невтішними виявились і кінцеві підсумки - з 324 осіб занесених до списку на дільницю прийшло 154. Частина знаходиться , як кажуть поза зоною- на заробітках, але більшість зневірились, збайдужіли бо корупціонерів часів Януковича не притягнуто до відповідальності. Через бездіяльність Генпрокуратури європейські банки розморожують їх фінансові і матеріальні активи. Пригадуєте, що майже півроку з телеекранів нам запудрювала мізки судом над колишніми соратниками Гаранта, що втік до Ростова на Дону. А в результаті- пшик, більшість з яких безкарно розгулюють не тільки по цілому світу, а і Україном, з вини їх, головний київський Майдан був залитий кров"ю. Та й взагалі остання парламенсько-президенська "п"ятирічка" відзначилась корупційними скандалами, що вразила чи не весь європейський континент. |
 Поки що нинішня влада палець об палець не вдарила,щоб надати відпочинку на р.Дністрі організованого характеру.Надії, які покладали мешканці Самбора з цього приводу виявляється марними. Увага! Дочитайте до останнього абзацу. Самбір знаходиться на вигідному географічному положені в тому сенсі, що його лівий берег омиває річка Дністер. В літню спеку сотні, якщо не тисячі міщан та гостей йдуть до цього сріблистого джерельця, аби окунутись, зняти стресове навантаження. Молодь намагається віднайти глибші місця, демонструючи спортивну підготовку,хоч таких ділянок дуже мало. Сміливці умудряються використати приберегові деревця, аби з висоти пірнути у водну прохолоду. Хоч часто-густо такі витівки закінчуються травмами. Доречно нагадати приповідку: не знаєш броду - не лізь у воду. Особливо погожими виявився вінець серпня, як кажуть і літу кінець. Потяг до річки зрозумілий, адже досить окунутись і зникає стресове навантаження, мізки "переключаються " на природне блаженство. Не секрет, що кількахвилинне інтенсивне плавання заміняє всі фізичні навантаження разом взяті. |
 Не знаю, як для кого, але вже алергія від засилля цього імпортного їства , яким переповнений наш ринок. Зрештою, таку картину можна побачити на кожному базарі, який за советських часів називали колгоспним. Прикро, що серед такого розмаїття губиться продукції місцевого виробника. Так звані човники діють прямолінійно: перетинають МПП і на зворотньому шляху повертаються із цим, образно кажучи, "делікатесом". Враховуючи , що аграрники сусідньої країни мають державні субсидії, їх продукція більш конкурентноздатна порівняно з аналогічною вітчизняною. Тому популярними серед інших товарів стали, навіть, їхня сметана,маргарин, курятина , вже не кажучи про різного роду харчові приправи. Пропонують все, коли на різниці у ціні можна мати певну вигоду. |
 За цими воротами-аркою, які ведут на турківський кіркут історія кількох століть. На західному схилі з діда-прадіда відбувались єврейські поховання.Про незліченну кількість осіб, що знайшли тут вічний спокій ,можна судити по тому факту, що ця жалоблива місцина за розмірами не поступалась довоєнному(1939-1945рр.) українсько-польському цвинтарю. Без перебільшення: кожен другий мешканець бойківської столиці- Турки був жид, або як модно нині говорити і писати-єврей . Мирно співіснували обидві нацменшини-українці і євреї і за часів австрійського Цісаря Франца Йосифа, і за Паньської Польщі. У вересні 1939року життя галичан почало вирахобити(бунтувати-А,Р.). І зрозуміло чому: прийшли, згідно пакту Рібентропа-Молотова, "визволителі " Західної України -червонозоряні більшовики. Мешканці на початках зустрічали їх хлібом і сіллю. Але... |
|
15 червня виповнюється п’ять років, як відійшов у вічність видатний хірург Ігор Дионізович Герич – людина, яка зробила у житті дуже багато добрих справ: врятувала сотні людських життів, залишила важливий науковий спадок, виховала чудових дітей, а також цілу когорту науковців, які продовжують розвивати медичну галузь. Спогадами про цю надзвичайно світлу людину з журналісткою IA ZIK поділилися найрідніші – дружина Ігоря Герича Олена Морозович (яка працює лікарем-акушером, гінекологом Львівського обласного перинатального центру) й син Гнат Герич (який працює хірургом у комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» та є асистентом кафедри хірургії ЛНМУ ім. Данила Галицького). |
 |
|
Пане Щаранський! Я, журналіст-аматор. Чому аматор, бо на хліб заробляю у інший спосіб- працею рук в тому числі і фізичною. Наперед вибачаюсь перед читачами за кострубатість стилю і деяку не послідовність у викладі думок. То ж ,як і Ви переймаюсь історичною правдою про Голокост єврейського народу. Знаю цю правду не з книжок, а і з розмов матері, яка врятувала у часи лихоліття другої світової бойні не одну єврейську сім”ю. Цій трагічній історії торкався в публікаціях: «Турка –центр бойківського краю чи довоєнна столиця іудеїв», «Про перспективи зведення історичного меморіального комплексу на єврейському кладовищі" , «Жиди чи євреї? Покірне телятко дві корови ссе. а буйне- жодної! Думки з приводу єврейського кладовища та житлообрій «Бойківське Торонто"(йдеться про Самбір-А.Р.) та інші, в місцевих ЗМІ. |
|
Антон Рогач Андрій Богдан- український Кіссенджер, з бойківським корінням і розумінням проблем держави, яка опинилась перед викликами політичного конфлікту поколінь.  |
4
|
Символ України
 |
|
