-Антон Васильович чего до мене не заходити ?

Оглянувся , а з порогу своєї хатчини махає рукою Пелагія Федорівна.

-Ходьте  ,поговоримо, ще й келішок випиємо, -настирливо запрошувала.

Годі було відмовитись від такої широї пропозиції, від людини, яка користується повагою і авторитетом серед односельчан та й  вік добігає до ста. Гріх  було  не уважити.

Дочка Маруся  поставило перед нами горнятко домашньої оковитої,закуску,а сама пішла по господарству займатись.Є до  чого прикласти руки: коровина, поросятко, домашня птиця тощо. Вже не говоримо ,коли настане весна , порпаються на огороді зранку до вечора.

Поки ми гостились до хати ввійшов внук Дмитро, - головна опора на газдівстві. До столу не сідав, бо за кермом свого буса, має справи у Самборі.

Про секрет  довголіття можуть розповісти її спрацьовані руки. І зараз вона не сидить ,склавши руки.  Восени  можна було застати її за збиранням  горіхів  на садибі, коли дочка  надмірно зайнята ,іноді,сідає з відеречком під корову. Немов дитя тішиться добрим удоєм. Завдяки цьому "еліксіру" тримається на ногах.До лікарів майже ніколи не зверталась, лишень коли сусідська корова її травмувала.

В роки молодості збирала на пасовищі біля себе пастухів, які випасали худобу, щоб разом почастуватись ще  й затягнути народну лемківську...Особливо їй до вподоби "А то кача, дрібно скаче". Аж здригнулась. коли її нагадала,враз  очі блиснули немов сонячний промінець...

В родині люблять по жартувати, поспівати. Старша дочка  Галина кілька десятків років була артисткою дрогобицького музично- драматичного театру, цей потяг до прекрасного перейняв внук Сергій, який із своїм ансамблем побував у різних куточках Планети. Не розлучається з трамбоном, Цим інструментом  професійно володіяє. Не раз і не два в складі оркестру самбірського музичного коледжу розважав самбірчан в час урочистих подій. За час навчання у Львівській консерваторії був частим гостем серед знаних митців обласного центру.

Не утримались , щоб не запитати у дочки Марусі, яку дозу "домашньої" оковитої споживає мати і як часто?

-А звідки я знаю , час від часу любить потягнути собі просто з бутилька. Сама регулює скільки їй потрібно для апетиту і настрою, - додала посміхаючись.

-Радять, що в такому поважному віці треба обов"язково вакцинуватись, -підказуємо пані Марусі!

-Що, що, а цієї "вакцини" мати не пропускає,- показуючи на келих.

Отака вона непосидюща, з божою іскрою в очах.

P.S.пані Пелагія  побила рекорд довголіття серед мешканців села Задністря. Зичимо їй зустріти ще не одну весну у серці і душі, на втіху родині  і всім односельчанам.

Антон Рочгач