"Ноги на плечі" на лавку через Дністер і вже інша цивілізація. Торби несемо туди і назад, бо намагаємось на торг щось запропонувати: хто цибулю, хто часник, інший готовий поділитись молочком, сметанкою, не всі ж, слава Богу, приречені шастати чи їздити до Польщі. Назад повертаємось під враженням подій в маленькому Парижі, як нарекли наше  місто писаки-домкрати, чи то, пардон,демократи. Правда був випадок, коли в лозах підстерігали жіночок "жеребці". Але якось громадою відбиваємось від цієї напасті. "Бугайчики" дістали по "кулях" від ревнивих хлопів.