Здається ще вчора відзначали його шестидесятирічний ювілей, а нині вже семидесятка за плечима.Тоді в Торговому комплексі колишньої нафтогазорозвідувальної експедиції привітати ювіляра прийшло багато друзів. Як кажуть ,столи ломились від їства: було вдосталь і печеного , і вареного. Як тодішній начальник автоколони міг собі дозволити дещо більше та й у загашнику були заощадження від закордонної праці у "братніх" країнах соцтабору.Сьогодні багато не розженешся на пенсійну подачку трохи більше, як три тисячі грн. і це незважаючи на роки поневірян за кордоном і своєю працею збагачуючи казну союзної держави, точніше імперії. Зрештою та хіба він один такий обділений?
Нині , незважаючи на сутужне життя, тягнуться до нього і молоді, і старші. Відповідає їм щирістю і безпосередністю. При нагоді любить розповісти дотепний анекдот, пригоду.