12:16 Івану Квітовському- 70! Живе з людьми і для людей. | |
| 123456 Здається ще вчора відзначали його шестидесятирічний ювілей, а нині вже семидесятка за плечима.Тоді в Торговому комплексі колишньої нафтогазорозвідувальної експедиції привітати ювіляра прийшло багато друзів. Як кажуть ,столи ломились від їства: було вдосталь і печеного , і вареного. Як тодішній начальник автоколони міг собі дозволити дещо більше та й у загашнику були заощадження від закордонної праці у "братніх" країнах соцтабору.Сьогодні багато не розженешся на пенсійну подачку трохи більше, як три тисячі грн. і це незважаючи на роки поневірян за кордоном і своєю працею збагачуючи казну союзної держави, точніше імперії. Зрештою та хіба він один такий обділений? Нині , незважаючи на сутужне життя, тягнуться до нього і молоді, і старші. Відповідає їм щирістю і безпосередністю. При нагоді любить розповісти дотепний анекдот, пригоду. Не переймається ветеран праці маєтками, а намагається в складні часи проявити свою комерційну кмітливість:комусь надасть автомобільну послугу легковиком, для когось стане в пригоді мудрою порадою,пропозицією. Не цурається домашньої праці по догляду за птицею, огородом, хоч різні болячки дають про себе знати. Найбільше його хоббі- рибалка. Односельчани знають, що в полі недалеко від села була маленька калабанька, води в ній жабі по коліна. Тому взявся разом з іншими ентузіастами впорядкувати цю місцину, де зараз ставочок з водним дзеркалом більше одного гектара. З аматорами щороку запускають мальок, дбайливо його підгодовують, беріжки вапнують, запобігаючи хворобам. А ще з потічка, який поруч, доповнюють водойму свіженькою водичкою, збагаченою киснем. Придбали вагончик, впорядкували місце , де можна пригоститись, посмажити шашликів, погомоніти про життя-буття.Є диванчик, де зморені від кльову любителі можуть відпочити. Правда окремі жартівники подейкують, що не завадило б поставити скриту камеру з лічильником біля нього... Кожний по своєму сприймає цей натяк Без жартів це говоримо, бо якийсь зловмисник намагався спалити вагончик, довелось чимало потрудитись, аби його відремонтувати. Встановили також помпу для прісної води, яка вкрай потрібна для приготування юшки. Рецептом цієї кулінарної справи охоче ділиться господар рибальського офісу. Спільно дбають про охорону довкілля.Встановили мішечки для використаної пластикової чи склянної тари, іншого непотребу. В погожу літню пору збираються тут сім"ями, аби відзначити пам"ятну дату,чи просто відпочити. Це згуртовує односельчан, які живуть немов одна сім"я -одна родина. Горнуться до Івана Петровиа і молодші , і старші . А йому є що розповісти,адже трудову працю серед розвідників надр починав після Дрогобитького нафтового технікумку, який закінчив з відзнакою. Пройшов шлях від моториста, вишкомонтажника до керівника підрозділу. Хоч сам потребує уваги і поваги, але намагається розділити тепло свого серця і душі з двома сина- Віктором і Русланом.Найбільшою втіхою є четверо онуків та один правнук. Хвилюється. що більшість з них виростає подалі від отчого порогу. Ще один автобіографічний штрих. який із за скромності замовчує .Не всі знають, що рідний брат батька був своєрідним народним месником, який в повоєнні роки наводив жах на енкаведистів на рідних теренах Волі Коблянської та прилеглих територіях, але ворожа куля підкосила і його. Отакий наш ювіляр про яких кажуть: живе з людьми і для людей. Здоров"я йому зичимо міцного та ще тішити непідкупною щирістю і любов"ю Многая літа! Антон Рогач
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
