Певний період часу  у Львові набирає обертів цей молодіжний рух, яку очолила Ірина Магдич. Зрозуміло, що крім запровадження у повсякденний режим щоденних фізичних вправ, ініціатори пропонують утриматись від куріння. Вже не кажемо, що намагаються поставити заслін розповсюдженню різноманітних наркотичних засобів та допомогти позбавитись інших шкідливих звичок.                                                                                                                                                                                                                                  Замість різного року популістсько- пропагандистських заходів потрібно переходити до практичної справи. Наприклад, в останній час набрало широкого розголосу створення туристичного центру в Самборі. Сама ідея вартувала б уваги, якщо б перед тим подбали про функціонування в місті хоча б громадського туалету. Скажете мішаємо горох з капустою, тоді порадьте, де піти як притисне «нужда»? А  така готова споруда  вже більше десяти років у місті під замком. Чому?

 Між іншим, по цьому маленькому штриху гості, туристи оцінюють інтелектуальний рівень не тільки тих, що засідають в ратуші, а і всієї самбірської громади. І з цим потрібно рахуватись.                                                                                                                  

Хіба інакше, як пропагандистською тріскотнею можна оцінити назву  міського стадіону та встановлення меморіальної таблиці  Леву  Броварському? Сумніву не має, що це великий спортсмен Галичини, якому віддають почесті у Львові та його рідному Дрогобичі. А при чому тут Самбір, де він був всього-навсього кілька років  граючим тренером спартаківців ,за що отримував відповідну платню.

 Якщо вже так комусь кортіло продемонструвати, що у міського голови пана Копиляка  є ще порох у порохівниці і таким чином виступити за самбірських ветеранів проти львів’ян , то для цього потрібно було шукати інший привід. Хіба мало праці вклали для розвитку фізичної культури і спорту і , зокрема, футболу такі самбірські родаки, як св.п. Богдан Яцківський, Степан Яцинич та ін. Чому б не порадитись було з цього приводу з Юрієм Маланієм, який в документах і фактах зберігає спортивну історію міста? Вже не кажемо про заслуги перед уболівальниками Григорія Мінця, Михайла  Ільчинського, які  визнані, які хороші футболісти, працювали і жили в Самборі. Одне слово разом із громадськістю треба було  вирішувати питання назв , що вписуються в  історію, а не посилатись тільки  на спортивного коментатора,  чий авторитет ніхто не ставить під сумнів.

Повертаючись до теми нашої розмови  варта уваги локалізація так званих «точок», де круглодобово торгують сивухою. Робимо вигляд, що у нас не має наркоділків, що підривають здоров’я молоді.                                                    Зрештою, тема дотримання здорового способу життя , має вирішуватись не наскоком, проведення одноразових заходів на зразок День міста тощо, а продуманою систематичною роботою. Саме тому захід «Руханка- замість буханки» є актуальним, якщо наповнити його цікавим  змістом, залучаючи до роботи ініціаторів з числа аматорів фізичної культури і спорту, інших активістів тощо.