У селі Кульчицях на Самбірщині в часи совєтського атеїзму церква Чесного Хреста не була закрита. Зрозуміло, що належала вона до Московського патріархату. Але, коли наприкінці 80-х років минулого століття почало відроджуватися релігійне життя, віряни батьківщини Петра Сагайдачного одні з перших на Прикарпатті перейшли в лоно воскреслої Української Автокефальної Православної Церкви. Тоді ж було забрано експонати з другого храму вмч. Флора і Лавра, який місцеві безбожники перетворили на музей природи. Після реставрації він знову став діючим. І відразу о.Михайло Межівник відправив в ньому першу після тривалих часів атеїзму і замовчування постаті славного гетьмана Українського козацтва панахиду за його душу. В 1992 році біля цього храму урочисто було освячено монументальний пам»ячник непереможному полководцеві і захиснику православної віри, оскільки за переказами у цій частині Кульчиць була колись хата його батьків.

Розпочав свій фоторепортаж з такого вступу тому, що починаючи з 1989 року в 20-х числах квітня (залежно коли випадала неділя) у Кульчицях у церкві Флора і Лавра кожного року відправлялась панахида за світлої пам»яті Петром Сагайдачним, а останні роки після прирівняння його (липень 2013 р.) до лику святих – молебень за благовірним гетьманом Петром. Відповідний акафіст і вечірню написав єпископ УАПЦ владика Іоан Швець, який колись священикував у Самборі. Богослужіння відбуваються біля па»ятника. Після них юні артисти місцевої школи виступають з невеликою концертною програмою. Останнім часом на ці урочистості традиційно приїжджають козаки Бойківського коша Українського реєстрового козацтва з Дрогобича, Cамбора, Львова, Борислава, Старого Самбора, Турки та інших районних центрів.

Не став винятком і цьогорічний квітень. Після Служби Божої о. Михайло відправив молебень за благовірним гетьманом Петром, покропив свяченою водою прийнятого в козаки кульчичанина Ореста Василишина, а також хоругви привезені козаками з Турки. Біля пам»ятника нічого не відбувалося, бо напередодні по сусідству померла жінка і тіло покійної було в хаті. Отож, урочистості перенесли на подвір»я між музеями Петра Сагайдачного і Бойківською хатою початку ХХ ст. Відкрив їх сільський голова Степан Мількович. Юні кульчичанки з директором Народного дому Ганною Лучечко співали і декламували вірші, прославляючи славного земляка. Присутні оплесками схвалили поезію, в якій йшлося, що такий гетьман, як він, був би зараз дуже потрібен на Донбасі. Головний отаман Бойківського коша УРК Богдан Прокопишак подарував для музею Петра Сагайдачного іменну козацьку шаблю. А завершилися урочистості, як завше, смачним кулішем, який приготував козак Степан Блашків з Дрогобича.Його фірмову страву добре знають ті, хто бував на фестинах у кульчицяхта річницях УГВР у Сприні. А для кращого апетиту він частував присутніх ще й домашнім вином.

На світлинах: о. Михайло відправляє молебень за благовірним гетьманом Петром; Головний отаман УРК з Дрогобийча Богдан Прокопишак вручив директору Богдану Сидору іменну шаблю для музею Петра Сагайдачного; такий куліш може приготовити тільки козак Степан Блашків; після гостини всі дружно заспівали козацьких і повстанських пісень.

Ігор Тиличко, член Національної спілки журналістів України, м. Самбір.