11:04 До нього йшли на пораду і на розраду | |
123456  На 61-му році життя передчасно відійшов у вічність настоятель Храму с.Вільшаник , мешканець с.Ралівки Андрій Громіш. Важка недуга переслідувала його в останній час, але він вірою і правдою продовжував свою пастерську місію. Народився о.Андрій у селі Конів на Старосамбірщині 13 вересня 1956р. В дев"ять років - померла мама.На батькові руки прийшлось годувати і виводити в люди п"ятеро діточок. Наймолодший з них Андрій, що змалку тягнувся до науки. Після школи подався до Нижанковицького училища, де здобув фах столяра. Потім Вишнянський техніку, що біля Рудок- опанував сільськогосподарську професію агронома. Відтак вступив до Гірничо-рудного інституту . Разом з дружиною Катериною, з якою перебував у юлюбі 34 роки, виховав двох доньок: Хрестину і Марину, які подарували їм трьох онуків: Соломію, Вероніку і Андрійчика. Трудовий шлях продовжував у Самбірській виправній колонії. Як тільки наступила демократична віддушина відчув, що покликаний нести до людей слово Боже. Закінчив духовну семінарію. 23 роки служив на пастерській ниві. Як розповідав сам ,після служби Божої, продовжувалась його місія слуги Господнього. Волею душі і серця спонукав мирян до щирої і відвертої сповіді. Наділений природою даром перейматись радостями і печалями вірних. Тому до нього горнулись, вірили у кожне слово. що виходило з його вуст. У вільні хвилини черпав наснагу ,займаючись копіткою справою -бджолярством.Це приносило йому особливе задоволення і користь для відтворення сил, додавало енергії в богослужінні. Він був взірцем скромності і ввічливості, винятково працелюбний. Акуратно оздоблена його хатинка, обійстя- це все праця його рук, де вкладав свої сили і творчий хист. Таким він залишиться в пам"яті тих , хто мав честь з ним спілкуватись, хто йшов до нього, як посланця від Бога. Вічна пам"ять.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
