У 1892 році Іван Франко в газеті „Kurjer Lwowski” описував, як Галичиною поширюються плітки, про заснування у Бразилії держави для русинів-українців. Засновником є Рудольф Габсбург, кронпринц Австрії, ерцгерцог, австро-угорський престолонаслідник, єдиний син цісаря Франца Йосифа і Єлизавети Баварської. Згідно офіційної версії, у 1889 році принц наклав на себе руки. Однак в Галичині розповідали, що Габсбург не загинув, і не наклав на себе руки, а чудом врятувався від зазіхання на життя його ворогами. Помогли йому вберегти життя русини-українці. З вдячності, Рудольф хоче заснувати українцям державу в Південній Америці. Він вже почав скупляти для цієї мети землю і залишилось тільки приїхати до Бразилії. Франко писав, що люди тижнями «оббивали пороги» в урядових структурах, щоб отримати документи для поїздки в омріяну незалежну південно-американську Україну. Це ще не кінець історії, описаної Іваном Франком. В той час, як селяни в Галичині чекали на паспорти, щоб поїхати в Бразилію, поширювались плітки, що російський цар приймає русинів-українців без паспортів. Головне – бути одруженим і зголоситись до російського офіцера на прикордонній заставі. Як пояснювали, російському царю жаль русинів-українців, і Росія готова їх всіх прийняти і дати їм землі, скільки захочуть. Русини втікали зі своїми коханками, адже жінки не погоджувались з дітьми йти невідомо куди. Російські прикордонники не вимагали документів, які б підтверджували, що пара є одруженою. Зрозуміло, що вимога бути одруженим була ведене для того, щоб збільшити еміграцію в Російську Імперію. А як у ХХІ столітті? Франкові історії з життя простого люду пригадались в контексті неймовірної радості через те, що в Барселону можна буде полетіти з львівського летовища за 11 євро, а до Лондона – навіть за 5. Потужна рекламна кампанія ось який вже час переконує українців, що «крига скресла і полетимо з тієї України, майже, за дармо». На фоні обіцянок про «безвіз», які лунають вже понад 10 років, реклама європейської авіакомпанії Ryanair, дійсно приносить деяке полегшення. Компанію називають найбільшою бюджетною фірмою Європи. На мові бізнесу це означає, що авіаперевізник надає дешеві послуги, економлячи, в основному, на комфорті та безпеці. Та мова не про те. Еміграція. Безперечно, що наявність на українському ринку дешевих авіакомпаній стимулюватиме еміграцію. Адже, для чого летіти в Лондон, якщо статтями видатків українців є тільки комунальні послуги і, на другому місці, їжа? Правильно – щоб залишитись там на завжди. І якщо у кінці ХІХ століття агенти переконували їхати в Бразилію, бо там вже будується незалежна Україна, то в незалежній Україні є інші методи. Вистачить катастрофічно понизити рівень життя населення, «запустити» на ринок «великі бюджетні компанії», і….. Скептикам, які скажуть, що це все не так і нікому ті українці не потрібні, відповідь проста. Робоча сила є ресурсом, на рівні з золотом, нафтою чи чорноземом. І якщо колись вели війни, щоб здобути рабів, то тепер раби самі не тільки їдуть, але ще й літають. А щоб рабів не годувати, лікувати і щоб вони не ображались, що пан його називає рабом, винахідливі «капіталісти» стародавні поняття позвали по-іншому – дешева робоча сила. Чому більшість автобусів за кордон їдуть вночі і скільки їх? Раціональною відповіддю на це питання буде аргумент, що вночі більш вільніші дороги і вища безпека. Воно десь так і є. Однак, мешканець Львова був би дуже здивований, якби побачив, скільки автобусів відправляється з міського двірця за кордон. Він їх не бачить, адже їх кількість збільшується з настанням темноти (згідно графіку). Всі вони заповнені на 90% і пасажири зі всієї України. Середній час очікування на перетин полько-українського кордону становить 8 годин. Цієї інформації в офіційних статистиках щодо черг на кордоні, чомусь, ніде не має. А причиною черг є така велика кількість автобусів, що прикордонники не встигають оформляти подорожніх. Щоб зрозуміти величину людського трафіку, вистачить зайти в Інтернеті на один з сайтів, які продають автобусні квитки. Серед пропозиція сервісу https://busfor.ua ми знайдемо понад близько 30 рейсів до Варшави, понад 20 до Кракова ітд. Українці їдуть автобусами також в Чехії та Німеччину. В Італію українці їдуть бусами. На кордоні є навіть термін «італійський день». Це один з днів тижня, коди українсько-італійські буси перетинають кордон. Їх сотні.Багато українців їде до Польщі, щоб звідтам летіти дальше, на Захід. Ця статистика є відомою авіаперевізникам у Європі. Через це, європейські бізнесмени вже давно добиваються до українського ринку. Тих 15 євро, які пасажири платять перевізнику, щоб доїхати до летовища у Кракові чи Варшаві, є справді ласим куском. І не тільки в цьому справа. Європа і українська влада стимулюють еміграцію з України? Сьогодні в Польщі живе та працює понад мільйон українців. Є багато видів професій, які дають можливість громадянину України в Польщі отримати право на проживання одразу на три роки. Автоматично, такий статус дає ті ж права в суспільстві, що і польським громадянам, окрім виборчого права та майнового. Особа з відповідним дозволом має можливість запросити до себе дружину, чи чоловіка та неповнолітніх дітей. Якщо за три роки вивчити мову та знайшли стабільну роботу – є всі підстави отримати громадянство. Лібералізація по відношенню до українців є не тільки в Польщі. В Італії вже багато разів оголошували амністію українським нелегалам і вистарчало зголоситьсь до відповідної інстанції, щоб отримати посвідку на проживання. Нині українців достатньо і в Лондоні, і в Женеві, в Ніцці чи Монако. До недавно ці міста вважались місцем проживання тільки корінних народів ЄС. В еміграції зацікавлена також українська влада. Це і валютний дохід в суспільство і зменшення ризиків соціальних бунтів у суспільстві. Не дивно, якби при нинішній економічні ситуації в країні, уряд давав міжнародним перевізникам пільги та преференції. Адже вивезення з країни працьовитих громадян – це один з методів втримати владу в руках. Джерело |