9 червня - Міжнародний день друзів.

Раніше мені здавалося, що я знаю про дружбу майже все. Як вона зароджується, на чому тримається, яких жертв інколи вимагає. Про це писали в розумних книжках. Дружба, як і Любов, завжди були головними темами літератури.

Але життя значно прозаїчніше як і його реальні персонажі.

Друзі юності. Вони розгубилися по світу - у них тепер своє все, - інтереси, принципи і пріорітети. Свої, відмінні від тих, які були у вас спільними, і які ти, попри все, зберіг і проніс крізь життя.

Друзі твоєї зрілості. Вони повністю занурені в себе - в свій бізнес, свої родини, свої проблеми. У них свої амбіції і критичні оцінки навіть щодо тебе - такого недосконалого і неідеального. Ви зустрічаєтесь усе рідше. Часом вони на щось ображаються, але замість того, аби прийти чи покликати в гості і за пляшкою вина чи за чашкою чаю викласти вголос усі свої претензії і думки - вони просто закриваються. Іноді вони назавжди ідуть із твоєї долі. Без пояснень і видимих причин...

Один Бог знає, чому так трапляється, але це завжди боляче: непросто викреслити людину із життя, з якою ти довгий час ділив свої думки і мрії, вірші і пісні, був щирим і відкритим і чекав того ж навзаєм. А натомість отримав пустоту в душі. З"являється почуття вини, ніби щось зробив не так, десь помилився чи спіткнувся, а де - і сам не знаєш, бо наче нікого й не підставляв, не підсидів, не оббрехав і не забажав собі чужого...

Я напевно вимираючий тип. Я не знаю, як це - нав"язливо дружити з потрібними людьми, виказувати знаки уваги неприємним тобі особам, підлещуватися до тих, від кого залежить твоє благополуччя і достаток...

Зате я знаю, що таке дружба в чистому вигляді. Коли ти можеш подзвонити людині о третій години ночі і просто говорити з нею до ранку про своє, особисте. Або терпляче вислуховувати її сповідь. Або, знаходячись в якомусь далекому місці чи країні, шкодувати, що поруч немає саме цієї людини і намагатися привезти їй бодай щось у подарунок...

Дружба - це коли не заздриш чужому успіхові, а лише радієш. Коли не ображаєшся на гострий чи недоречний жарт щодо твоєї персони; знаєш, що друзям це треба прощати.

Дружба - це коли обнімаючи при зустрічі людину, яку певний час не бачив, відчуваєш якесь легке блаженство, ніби ти найщасливіший за усіх.

Дружба - це коли можеш прийняти людину такою, як є, і лише іноді пожурити її за щось. Бо вона ж тобі небайдужа!

Дружба - це коли ти молишся за людину, аби Господь дав їй сили і розуму, і продовжив її життя на землі. Бо без цієї людини твоє особисте життя стане неповноцінним і збіднілим...

Можливо, я щось не врахував чи забув - всього не скажеш.

Друзі мої, живіть довго і успішно - я буду тішитися і радіти вашим успіхам.

Анатолій Матвійчук, ФБ