Мантра Андрія Садового, про бездіяльність держави у вирішенні проблеми сміття у м. Львові переросла у «креативну» соціальну рекламу за власний кошт на стінах Львівської Ратуші.

Переконливе повторювання чи нещодень, що нібито перші особи держави винні у переповнених майданчиках ТПВ Львова, стрімкому збільшенню поголів’я пацюків із лептоспірозом та комахами із збудниками різних інфекційних хвороб, дає свої результати. Частина українців, і серед них чимало львів’ян свято вірять у політичний тиск на мера Львова.

Однак мер ніколи не розказує про власні повноваження, надані законом, а вірніше прямі його обов’язки у сфері збирання, перевезення та утилізації відходів.

Так, Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про відходи» прямо зобовязують виконавчий комітет міської ради здійснювати вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, в тому числі вирішення питання розміщення на власній території сміттєпереробного заводу.

Таким чином, не зрозуміло чому досі виконавчий комітет, замовляючи розробку Генерального плану міста, плану зонування міста, попри заборону експлуатації сміттєзвалища у Грибовичах ще у 2004 році (згідно постанови головного державного санітарного лікаря Львівської області), без планування розміщення смітєпереробного заводу на території міста не забезпечив розміщення такого об’єкта чи полігону ТПВ на відповідних, придатних землях для розміщення таких об’єктів. Генеральний план міста затверджено у 2010 році, а в 2016 році прокуратурою доведено протиправну бездіяльність мера щодо вирішення проблеми Грибовицького сміттєзвалища.

Усі не один раз чули про намір оголосити у Львові надзвичайну екологічну ситуацію, про загрози здоров’ю та життю мешканців через проблему сміття, проте жодного разу не чули про чіткі кроки у вирішенні питання. Усі ці посили раз по раз скеровуються до Президента України та глави уряду та критикою щодо їх діяльності.

Таким чином, мер, шантажуючи, намагається виторгувати для себе усі можливі преференції, мовляв львів’яни теж звинувачують Президента та прем’єр-міністра України через наявну загрозу втратити здоров’я чи життя від облоги сміттям, а у Львові такою риторикою – зберегти за собою бодай нульовий рівень довіри, а не від’ємний.

Розвиток громади