Свого часу при виїзді з села Бачина в напрямку Старого Самбора –Турки, впадало у вічі  панно совєтського взірця: доженемо і переженемо США по надоях молока,  виробництву м’яса та виплавки сталі на душу населення. Трохи далі за маршрутом шляховики встановили вказівний знак: не впевнений -не обганяй, бо якраз дорога на цьому відтинку була крута і «коліном» припирала до залізничного полотна.

 Згодом,котрийсь із «не дрімаючих» уздрів у цьому політику і така послідовність в агітаційних плакатах була визнана несумісною. Та це набрало відповідного розголосу, обмінятись думками можна було тільки на кухні.

Інший приклад з андропівських часів (за прізвищем головного кедебіста). Місцева партійна номенклатура вирішила гульнути  в робочий день. Застілля організували біля водойми, як кажуть на лоні природи. «Розслабились»  по повній програмі, амурної  інтриги додавало присутність слабкої статті…

Як виявилось ,«команду стакановичів» запеленгували з гелікоптера. Розбірки не забарились, кожен з «любителів» отримав строгача із занесенням в картку партобліку. З таким «ярликом» не легко було просунутись  по номенклатурній драбині.

Ще один епізод з цього не тривалого андропівського періоду. В час роботи годі було когось застати у видовищних закладах чи кнайпах. В мить все спорожніло. Ніхто не смів знехтувати партійним циркуляром, що забороняв таке марнотратство, розкіш. Організовано дозволялось ходити  в кіно на сеанси, наприклад, «Малая Земля» ( за одноіменною книгою тодішнього генсека Л.Брежнева), «Русское чудо»( сама назва говорить за себе) та інші заідеологізовані заходи, які потім ставали предметом дискусій  на різного роду політнавчаннях.

Цей період «залізних лещат» канув у небуття. З обранням генсеком Михайла Горбачова наступила демократична віддушина, що призвела до розвалу СРСР.

Яку паралель можна провести між минулим і демократичними роками, свідками котрих ми є?  Те що народні депутати голосують за закони,  одночасно перебуваючи на Канарських островах чи ніжачись в морі біля Арабських Еміратів- нікого не дивує. У найвищому законодавчому органі можна побачити епізоди, які не поступаються бойовикам- також  вже стає буднями. Хоч не  можна змиритись, коли слуги народу  проектують свій  цинізм , нахабство на все суспільство, тобі ж на нас з вами, маючи всіх за дурнів.Але така реальність.

 Продовжимо  про розваги. Нині не п’ють лишень ті ,хто важко хворий, хто не має за що і ті ,кому не ставлять. Так було завше , вірніше цю «традицію» успадкували. Є й така категорія, що причину у зайвій чарчині називає   розпач, зневіра  у завтрашньому дні…Або як писав колись Іван Франко, вже і дітям та онукам не бачимо кращої долі. Одне уточнення до вислову Великого Каменяра -з того часу минуло більше як 130 років. Висновки  робіть самі.

 Чи варто продовжувати  цю тему на фоні загальних соціальних « благ», які обіцяють  щоденно, залишаючи нас  з дірявими кишенями?  В той же час купка зграї, що присмокталась до державної артерії,багатіє не по днях, а по годинах .  

Щоб якось вписатись у нову життєву, так би мовити  систему координат, дрібні  урядники   також  не марнують час  в погоні за маєтками.   Поміж клопотами  до збагачення, тяжіють до розслаблення , шляхом   розважальних заходів із застіллям, правда роблять це більш витончено, з різного роду номінаціями тощо.

 Випадок про який піде мова ,  стався у нашому бойківському краю,  може претендувати на оригінальність . Почалось все з того,  як поважного чиновника  (представник обласного центру-надалі читати як скорочення-ПОЦ), запросили  на масовий спортивний захід районного масштабу. Звісно, не обійшлось без фуршету.  Задум провести  «атракціон-змагання» виник у  гостя  спонтанно ,не без впливу дози алкоголя , яку спожив . Намір продемонструвати свою простоту і зверхність до оточуючих спрацював на всі сто.

Виявляється його почало «розпирати» після  кількох кухлів пива. Поруч туалетів не було, а тільки невеличкий торговельний  шанс .  Пропозиція, хто  подолає цю перешкоду  в мить оволоділа "масами".    «Герой» похвалився, що має досвід участі в  таких «конкурсах» , давши зрозуміти , що внутрішній  тиск  зашкалює за кілька атмосфер.  Тому «стартував»  першим. Як натужився -«фонтан»  сягнув кілька метрів вище умовного бар’єру(шансу), ледь не до електропроводів, що  були протягнуті недалеко.  Районні «однодумці» не стали випробовувати долю, здались без бою, аби догодити начальнику.

 На честь  одноособового переможця « вдарили» ще по соточці.  В кнайпі охмелілий  ПОЦ не міг не зреагувати на спокусу :  на стіні висіло полотно-репродукція  Оголена Маха. Сівши за столиком  навпроти неї , так захопився спогляданням «зіркового місця», що не спам’ятався, як під ногами почало мокріти…

Щоб зберегти  репутацію пристойності   ,супроводжуючі  вирішили  ізолювати  чиновника і  відправити  його до місця постійної дислокації, тобто до дому . Тим часом ввійшовши в азарт, чиновник почав чинити опір,прагнув дальших  розваг, ще й підщипнув молоду даму з сусідньої компанії. Аби уникнути конфронтації ,  один із дотепників натякнув, що може відтранспортувати гостя літаком.   Такий прояв поваги  та ще й на халяву, годі було проігнорувати. Друзі  стакановича  взяли його попід пахи і повели на самбірський стадіон. Чемно посадили на лавочці, а самі  чкурнули під приводом замовлень у касі квиток…Прокинувся  урядник на світанку від  собачого гавкання, «весілля» яких було у розгарі…

 До чого це все ведемо? Ми є живими свідками еволюці  мислення, винахідливості і дій чиновництва різного калібру , коли окремі з них брешуть і розважаються  в міру своїх «здібностей» і можливостей.  Не здивуємось, якщо  «творчий доробок»  ПОЦа знайде поширення і підтримку у владній вертикалі.

Може веселіше стане, аби не було так гірко…