БЕНЦ «ПАТЕНТ-МОТОРВАГЕН» 1886 p

Зараз вже багато людей не уявляє свого життя без автомобіля. Проте так було не завжди. Історія виникнення автомобіля це тернистий шлях багатьох винахідників.

Перші відомі креслення автомобіля належать Леонардо да Вінчі, проте ані діючого екземпляра, ані відомостей про його існування до наших днів не дійшло. У 2004 році експерти Музею історії науки з Флоренції змогли відновити по кресленнях цей автомобіль, довівши правильність ідеї Леонардо.

З тих якнайдавніших часів, коли було придумано колесо, люди мріяли про швидку їзду. Вони запрягали у вози коней, ослів, верблюдів. Але цього було мало. Пошуки були довгими. Результат їх чудовий: нині мало місць на земній кулі, де б не з'являвся автомобіль. Наш «друг» автомобіль не тільки їздить по шосе і путівцях, він навчився долати глибокі сніги і бездоріжжя, плавати і навіть літати.

29 січня 1886 вважається днем народження першого в світі бензинового автомобіля, оскільки саме цього дня пан на прізвище Бенц отримав патент на свій винахід. І залишається тільки дивуватися нашим сучасникам, які до цих пір не звернули увагу на цей найбільший винахід століття! Ні цьому автомобілю, ні його послідовникам не вдалося прорватися на ринки Німеччині і Франції. До 1893 було виготовлено і запатентоване не більше 15 зразків автомобілів Benz.

Ще на початку ХХ сторіччя у всіх країнах світу налічувалося всього декілька тисяч автомобілів. А зараз їх більше 500 мільйонів. До того ж щорічно заводи всіх країн виготовляють майже 40 мільйонів автомобілів. Як відбувся автомобіль?

Хто ж був першим?

Відповісти на це питання не так-то просто. Винахідників була багато: адже автомобіль не прийшов до нас відразу як щось готове. Він щось запозичував з транспорту минулого, з інших галузей техніки. Наприклад, коробка передач була відома на початку XIX століття, вона встановлювалася на металоріжучих верстатах. Врешті-решт навіть безіменний винахідник колеса для звичайного кінного воза може бути зарахований до ряду творців автомобіля. З певною натяжкою, звичайно. Бо без коліс немає і автомобіля.

Спочатку вози, як ми вже говорили, пересувалися за допомогою тварин. Потім вирішили «запрягти» вітер. Адже вітрило дозволяло кораблям розвивати хороші швидкості. Чом би його не використовувати і на суші? Перші такі спроби відомі з глибокої старовини. Єгиптяни за 20 століть до наший ери — це означає майже 4000 років тому — ставили вітрила на колісниці. Потім, в 1472 році італієць Вальтуріо придумав бойову повозку-«мельницу». Так, вона дуже нагадувала вітряк. Правда, крила були не спереду, а збоку. Через зубчату передачу; вони обертали колеса воза.

Швидкість, звичайно, якщо погода була сприятлива, така установка; давала б непогану. Але і незручності від неї було б теж досить. Добре, якщо віз на дорозі один, а якщо їх десяток, два, три... І всі махають величезними лопастями. Дорога перетворилася б на непроїжджу.

Проте спроби використовувати силу вітру для руху колісних екіпажів продовжуються аж до наших днів. Кілька років тому спеціально споряджена експедиція перетнула Сахару на парусних возах, пройшовши за місяць 3000 км. Росте число технічно обгрунтованих пропозицій по використанню вітру як додаткової рушійної сили автомобіля. У 1978 році в США запатентований легковий автомобіль, оснащений крім основного двигуна вертикальними аеродинамічними плоскостями— крилами.

Намагалися використовувати для руху воза мускульну силу людини. Збереглися ескізи «самобеглой коляски» знаменитого італійського ученого, винахідника, живописця епохи Відродження Леонардо да Вінчі. Були і інші проекти, що не набули широкого поширення.

Дивна історія

У Росії, також робилися спроби створення «самобеглой коляски». У 1741 році механік-самоучка Леонтій Лук'янович Шамшуренков послав в Нижегородську губернську канцелярію «доношенье» в сенат. Писав його Федір Родіонов — сам Шамшуренков був безграмотний.

І тут відбулася історія, гідна бюрократичного ладу. На Шамшуренкова було заведено справу. А відбулося все через паперову помилку. Племінник Шамшуренкова, перевіряючи «доношенье», перекреслив в чернетці титул імператриці. Але треба ж було тому трапитися, що саме ця чернетка і потрапила до рук царських чиновників. Почалася бюрократична сварка. Шамшуренкова звинуватили в «помарании царського титла».

БЕНЦ ВИКТОРИЯ 1893 
Перший чотирьохколісний автомобіль. 
Випускався до 1901 р 
(випущено 2300 машин)

Уявіть собі Росію того часу. Бідні села, навесні і восени — болото по коліно. Та і в містах мостових було не так вже багато. І ось механік-самоучка працює при світлі каганця над створенням «самобеглой коляски». Він думав про майбутнє, думав про те, як перетворити транспорт своєї країни і... потрапив у в'язницю. Роки і роки проходили в ув'язненні. Лише 21 червня 1751 року московська сенатська контора звернулася до Санкт-Петербурга із запитом за пропозицією Шамшуренкова. У супроводі солдата винахідника відправили з Нижнього Новгорода в столицю. Коляску потужністю в дві людські сили (у рух її приводили двоє мужиків) нарешті побудували, вона розвивала швидкість 15 км/год. Шамшуренкову видали з казни 50 рублів нагородних і відправили на підводі ямщика на батьківщину. Все на цьому і закінчилося.

Свій внесок в створення «самобеглых колясок» вклав і чудовий російський винахідник Іван Петрович Кулібін. Не будемо вдаватися до подробиць. Хоча про одну слід згадати — у виготовленого ним воза - самокатки майже всі елементи шасі майбутнього автомобіля.

Лише у 1814 році німецьким інженером Карлом Дрезом була побудована «бігова машина», яку рухала мускульна сила людини. Згодом такі вози назвали дрезинами.

А велосипед? Адже він теж рухається завдяки мускульній силі людини. Одним з перших велосипед створив російський селянин Артамонов. Зараз у всьому світі велосипедів мільйони. У деяких країнах, наприклад в Голландії, велосипед є масовим засобом пересування. І у нього все більше і більше прихильників: немає відпрацьованих газів, витрат на бензин, до того ж людина отримує необхідне фізичне навантаження.

У Японії і низці інших країн навіть почали випускати «педикары» - свого роду гібрид автомобіля і велосипеда, щось ніби дитячого педального автомобіля. Педікар вміщає одну дорослу людину і дитину або. невеликий багаж. Швидкість його 10—15 км/год.

...Та все ж дійсне народження автомобіля можна віднести на той час, коли були створені механічні двигуни. Першим таким двигуном була парова машина.

Пара в упряжці

Використовувати енергію пари для полегшення праці люди намагалися з давніх часів. Але працездатні парові машини з'явилися лише в XVIII столітті. Вони були створені в Росії І. І. Ползуновим і в Англії Д. Уаттом. Автомобіль же на паровій тязі був побудований французьким інженером Ж. Кюньо в 1769 році. Це був віз на трьох колесах, переднє колесо було таким, що веде і керованим. Автомобіль думали використовувати для перевезення артилерійських знарядь. Йому під силу було везти вантаж вагою 2,5 тонни з швидкістю до 4 км/ч. Потужність парової машини не перевищувала 2 л. Кюньо використовував звичайний казан для кип'ячення води. Кожні чверть години воду потрібно було доводити до кипіння, запасу пари вистачало лише на чверть кілометра шляху. Кюньо намагався удосконалити машину. Але...

Перегортаємо книги, присвячені історії наполеонівських воєн. Часто зустрічаються гравюри, барвисті малюнки. Ось гренадери з багнетами напереваги йдуть в атаку, ось мчиться кіннота. Але артилерії щось не видно. Ось нарешті. Важкі знаряддя, кренившись і трохи не перевертаючись, повзуть по розбитій колії. Але чому їх тягнуть коні? І на наступній сторінці те ж саме. Більше 20 років пройшло з того часу, як Кюньо винайшов артилерійський паровий тягач. Де ж він? Невже французькі військові прогавили цінний винахід? Ні, воно було вчасно відмічене. Проводилися випробування. Але все на цьому і кінчилося. Коні виявилися надійнішими. Отже, французам з автомобілем спочатку не повезло. Через десятиліття, проте, саме в цій країні побудували важкий (вагою 10 тонн) паровий трактор. Він міг тягнути поїзд з шести вагонів. Такі поїзди ходили на лініях Париж—Сен-Жермен і Бордо—Лабурн.

Перший "Мерседес", грудень 1900 р

Але дійсний успіх прийшов до інженера Серполле. А все тому, що він придумав свою конструкцію парового котла, який складався із сталевих трубок; вода в них нагрівалася гасовими пальниками дуже швидко і перетворювалася на пару. Вибух казана при цьому виключався — дуже малий був об'єм пари в трубках. З 1890 року на своєму паровику Серполле неодноразово брав участь в гонках і навіть ставив світові рекорди швидкості. А ось англійці раніше французів навчилися успішно використовувати енергію пари. У 1802 році на вулицях Лондона з'явився паровий екіпаж на 10 пасажирів. Потім Г. Джемс побудував 20-місну карету. На ній стояли дві парові машини. З таким винаходом вже можна було подумати про регулярні автобусні рейси. Проте їх вдалося налагодити тільки в 1826 році Р. Герні.

Автобусна лінія між двома англійськими містами успішно діяла протягом декількох років. І швидкість на ті часи була цілком пристойна — 20 км/год. Винахідники пропонували всілякі удосконалення парової карети. Але... У історії науки і техніки часто зустрічається таке драматичне «але». Спочатку парламент прийняв закон, згідно якому попереду парової карети повинна була йти людина з червоним прапорцем (очевидно, перші правила безпеки руху), потім ввели високі податки на новий вид транспорту, і на колишніх автобусних трасах, до радості власників диліжансів, знову зацокали підкови. Доречно зауважити, парові карети були далеко не безпечні. Казани перегрівалися, відбувалися вибухи.

Почав француз

Ім'я його мало що говорить неспеціалістові. Але саме француз Лебон зробив першу спробу створити двигун внутрішнього згорання, що працює на світильному газі. Було це в 1801 році. Потім з'явилися моделі Броуна і Барнета. На жаль, ті двигуни ще нічого не рухали. Лише у 1860 році механік Ленуар створив працездатний двигун внутрішнього згорання. Але і його дітище було вельми недосконало: мало велику вагу, а пальне, що поступає в циліндри, заздалегідь не стискалося.

У період з 1862 по 1876 рік успішно працював над створенням чотиритактного двигуна Микола Отто. Пальне в цьому двигуні попередньо стискалася. Винахід цей отримав визнання. Та все ж розміри двигуна були такі великі, що для автомобіля він просто не підходив. Таким чином, ідея створення легкого і могутнього двигуна, як мовиться, витала в повітрі.

Костовіч мріє про дирижабль

В оточенні петербурзьких вчених в кінці минулого століття О. С. Костовіч був людиною відомою. Капітан морського флоту, людина вельми освічена, талановитий винахідник. Дирижабль «Росія»- проект О. С. Костовіча залишився на папері: царський уряд не знайшов коштів на будівництво повітряного корабля. Але двигун для дирижабля Костовіч зробив. Двигун працював не на газі, а на бензині і мав дуже велику для того часу потужність — 80 л. с. У нього було багато спільного з сучасним бензиновим двигуном: він мав електричне запалення, водяне охолодження, добре продуману систему змащування . Винахід О. С. Костовіча знаходиться зараз в Москві, в Центральному будинку авіації.

Хто ж все-таки перший?

ДАЙМЛЕР «ВИЗАВИ» 1894 р

Отже, хто ж перший побудував віз з бензиновим двигуном? Можливо, француз Авель... Було це в 1868 році, напередодні франко-пруської війни... У вересні 1870 року німці підходили до Парижу. Щоб врятувати своє дітище, Авель закопав його в земляний вал. Після війни віз вирішили відкопати, але так і не знайшли.

Були й інші винахідники, що намагалися зробити автомобіль з двигуном внутрішнього згорання. А успіх прийшов до К. Бенца і Г. Даймлера. Ці німецькі винахідники працювали порізно над створенням такого автомобіля. Бенц побудував свій автомобіль в 1886 році, а Даймлер на рік пізніше.Потужність самохідної коляски Бенца була всього 0,75 к.с., вона була триколісною. Даймлер поставив свій автомобіль на чотири колеса. У того і іншого воза привід до ведучих коліс здійснювався ремінною передачею.

У 1890-і роки Р. Панар і Е. Льовассор вступили в угоду з Даймлером і почали будувати автомобілі у Франції. Виникли також фірми «Рено», «Пежо» та інші.Про Льовассора слід сказати ще декілька слів. Він створив класичну компоновку автомобіля — двигун попереду, задні колеса ведучі. Це міцно увійшло до автомобілебудування всіх країн.

День 29 січня 1886 вважається днем ​​народження першого в світі бензинового автомобіля, саме тоді Бенц отримав патент №37435 на свій автомобіль. Однак залишається тільки дивуватися сучасникам, які зовсім не звернули уваги на найбільший винахід століття. Ні цьому триколісному автомобілю, ні його послідовникам не вдалося прорватися на ринки Німеччини і Франції. До 1893 було вироблено і запатентовано не більше 15 зразків автомобілів Benz.

За матеріалами starinnye-mashiny.ru http://www.dcz.gov.ua