Кооператив на «підсадку» та про те ,як італієць за вечірку  з кавою домагався у самбірчанки «Їздити» цілу ніч

Цікаве стало життя, коли наступили часи безвізу.Виготовив біометрику, як модно нині говорити,  гайда за кордон.Хто в ролі «човника», а хто на так звану «підсадку». В першому випадку кожен сам собі господар: порозпихав кілька пачушок по кишенях, прихопив  одну –дві пляшечки оковитої, попитом у поляків користується пиво львівське. Кмітливіші не нехтують, щоб не затаритись в рідних стінах квасолею, горіхами тощо. Так за один «піший рейс» можна заробити-вигендлювати до 500, а то й 1тис.грн. чистого навару, тобі ж прибутку.

З кожним разом цей варіант  гендлю стає все складнішим: польські митники  більш ретельно стали обстежувати «клієнтів».  Ми вже писали про такі трафунки, від яких цильники дістають сексуальний кайф, обмацюючи слабшу половину роду людського. Іноді все залежить від темпераменту смотрящого:  зреагує на можливість доторкнутись до «персиків» чи «зоряного місця» (цих невидимих сховок) і мимоволі розслаблюється пильність http://sambirmajdan.at.ua/news/2018-06-15 Буває і навпаки - спрацьовує чиновницька «зась». Тоді неминуче можна   «залетіти» у кількасот злотих мандату.

Чи не найпростіший варіант- «кооператив з підсадкою». Перед поїздкою в автомобільну «тачку» запрошуються кілька пасажирів на постійній основі. За перетин кордонів (туди і назад) гарантовано оплачується така робота не менше як  у 300грн., окрім цього видатки на харч. На кожного  члена голова кооперативу Ш…(умовно назвемо його так) затарюється на сусідньому боці товаром , аби вкластись у митний «ліміт»…

Потім кооператорщик розпихає контрафаксний товар по наших склепах і  тішиться , що сприяє розвитку економіки регіону. Здається ще вчора він був чи не головним рекитером , а нині став довіреною особою в міській ратуші, завдяки такій бізнесовій "кмітливості".

Це  нинішнє життєве «дно» до котрого опустились. Пригадую часи більш як двадцяти п"ятирічної давності. На нашого брати на польському боці чекали ,як на милість Бога. Бо українці привозили свій крам - товари широкого вжитку,починаючи від телевізорів Електрон до шкарпеток. Так ми допомогли полякам пережити складні часи.

Допомагаємо і зараз - купуючи їхній товар. І скажіть чи буде працювати наша людина на якомусь виробництві ,де цілу зміну треба трудитись, коли можна отак прокататись до Польщі і назад на підсадку і отримати за це 300 грн. плюс харчування? Відповідь проста- НЕ БУДЕ.

Чи не через те нині наша держава опинилась на обочині європейського розвитку. Одна знайома розповіла про сексуальні пригоди, які спіткали її у Італії, враховуючи  зовнішню привабливість.

-Погодилась піти з ним на каву до піцерії. За кордоном прийнято, що кожен клієнт розраховується окремо. Натомість мій співбесідник виявився на диво щедрим і сам оплатив видатки. Потім  домагався …

-Він думав, що буде по мені  "їздити". Відразу дала відкоша,- продовжила співбесідниця з сумом.

 Повернулась на Самбірщину. Проживає в одному з приміських сіл. З чоловіком завели господарку:корову, кури, поросят, мають  земельну ділянку . Привчили дітей до праці на городі.Пильнують як діти навчаються у школі. Немає проблем з реалізацією зайвої літрини молока, яєць. Восени один день рік годує: припасають кормів для живності.Благо вродили цього року яблуні, груші від реалізації яких також мають чималий зиск.

На жаль таких прикладів не так вже і багато, але є надія на краще. Хто скуштував цього заробітчанського хліба починає задумуватись над можливістю відкриття дрібного бізненсу, розвитку присадибного господарства тощо. Одним словом не все так безнадійно, коли засукати рукава і працювати біля отчого порогу не надіятись на манну небесну.

Наразі зваблює більш висока оплата праці за кордоном. Але нарід виїжджає не тільки через матеріальні нестатки, а і зовнішнє оточення: шляхів не має, все побудовано на брехні , лицемірстві, заздрості. Така обстановки гнітить серце і душу. 

Може наступні вибори Президента країни, парламенту дадуть відповідь на багато насущних питань.