Поволі вдалось підібрати колектив, якому повністю довіряє. Вперта і наполеглива праця- головна передумова успіху. Про не погані економічні справи засвідчує і те, що вдалось закупити сучасну зернозбиральну техніку: два комбайни типу «Glaas», відповідні сівалки, потужні трактори з багатокорпусними плугами тощо.

Встановив ділові зв"язки із приватним господарство села Надиби, керівники якого охоче надають автотранспорт для транспортування збіжжя. Про справність техніки відповідає інженер Назар Миськив, який долувився до колективу на два роки пізніше від його заснування. Він виступає в ролі своєрідного диспетчера. Нерідко в польових умовах доводиться проводити ремонт техніки, пильнувати за своєчасною доставкою пального, їжі механізаторам в розгар польових робіт.

Ось вони водії ТзОВ"Надиби", яких не зваблюють закордонні заробитки, а тримаються рідної землі, яку годі віддавати в іноземні руки. Згагоджено працюють з Викотівським фермерським господарством "Колосок". Фермер с.Нагірне О.Ліщук, господарство котрого спеціалізується на виробленні молочної продукції, також підтримує ділові контакти з викотівцями. Саме Олександер Ліщук порадив Андрію Куликовському освоїти частину вільних ралівських плош, що біля двадцяти  років заростали бур"янами.

Звичайно прийшлось вкласти не малий капітал у зведення капітальних навісів для зберігання техніки, ремонтної майстерні ,побутових кімнат тощо.

Ми вже не пишемо, що більше десяти осіб мають постійну роботу, фермер вчасно розраховуєтьсч з орендодавцями земельних паїв. У скрутну хвилину селяни завжди можуть очікувати на поміч керівника. Іноді доводиться  допомагати в оранці присадибних ділянок пайовиків, не скупиться пан Андрій Миронович у виділені коштів на громадські цілі.

Тепер таке.Модним стало запрошувати  потужних агрохолдингів. В нашому районі вони володіють 70% посівних площ, а це понад 20 тис. га. Зокрема, ТзОВ "Захід-АГРО МКП" та ТзОВ "Агро ЛВ -Лімітет". З0% (7тис.га) належать місцевим фермерам, хоч останні ближче до життя і побуту місцевих хліборобів. Викотівське фермерське господарство в цьому не виняток. Похвально, що в реальному життя почав спрацьовувати принцип: свій до свого по своє.

 Був час коли на пайові землі Ралівської сільської ради претендував потужний  інвестор, зокрема з Німеччини. Йшла мова не тільки про вирощення сільгоспкультур, а і впровадження козячої ферми майже на 500 голів. Але умова була, щоб кількість угідь було не менше як біля 2тис.га., такою  ж кількістю ріллі іноземець вже володів у Миколаївському районі нашої області. Добре що в районі віддали перевагу своєму інвестору.

До речі, всім відома доля аграрної компанії "Мрія", яка в західному регіоні володіла сотнями тисяч гектарів орендної землі. Потім потужний бренд збанкрутував, а його колишній Генеральний директор Гута  нині в бігах. Не дивлячись на борги в кількасот мільйонів "зелених" наслідником "Мрії" стали інвестори з числа арабських країн. Не інакше, як привабила їх родуча українська земля, якої ми не завжди вміємо розпорядитись, віддаючи "золоті" акції в іноземні руки. Чому? Це вже тема для окремої розмови.

Антон Рогач, Самбір_Викоти