Напередодні Дня незалежності України не покидає тривога з приводу кількох не дуже помітних, але дуже небезпечних загроз суверенітету нашої держави.

1. Патріотично налаштовані громадяни України не завжди усвідомлюють, яка велика частка людей в Україні взагалі не сприймає її державність. Без Криму і окупованого Донбасу це не менше 25% населення. Є такі мешканців в усіх регіонах, а в деяких південних і східних регіонах – від 30 до 40 відсотків. І якщо раніше це було переважно дезорганізоване населення, то зараз відбувається його мобілізація. І водночас недостатньо дій влади щодо нейтралізації активних ворожих груп.

2. Великим є відсоток людей переважно аполітичних або таких, які підтримали незалежність та останні революційні події, виходячи винятково з своїх соціально-економічних інтересів. І тут маємо проблеми, пов'язані з величезним розчаруваннями в діяльності уряду. Зрозуміло, що очікування були надто великими. Але люди сподівалися хоча б на якісь позитивні імпульси. А їх зовсім нема. В усіх державних структурах збереглися скомпроментовані кадри. Нема механізму ротацій. В деяких сферах, наприклад освіті, феодалізм та адміністративні зловживання лише посилилися. Висловлюються навіть думки, що якби уряду і зовсім не було, то ситуація була б кращою.

3. Розчаровані і найбільш патріотичні сили, зорієнтовані на творення «української» України. Бо ситуація в інформаційно-культурній сфері не покращилася, а погіршилася. Українське вимивається. Виникли дикі диспропорції в етнонаціональній структурі керівних органів, де етнічні українці представлені неадекватно. Усіляко пропагується образ України як простого територіального об'єднання без історичних передумов і культурного обличчя.