Саме в Самбірському районі сформувався його  характер як неординарного керівника, комунікабельну особистість з надзвичайними організаторськими і діловими якостями.Уже в молоді роки відзначався своєрідним мистецтвом спілкування з людьми,широтою світогляду.

У  29 років він потрапив на Самбірщину . Був призначений начальником  управлінням сільського господарства району. З якою енергією,  знанням справи взявся до роботи можна було тільки щиро заздрити. Керівна колгоспна еліта, котра звикла догоджати начальству,  зазнала неспокою. Чи то на тваринницькій фермі, чи то на тракторній бригаді  міг появитись о шостій ранку,допізна вирішувати громадські , виробничі справи.

Його  завзятість до роботи,  діловий підхід, вміння прислуховуватись до порад простих людей,помітили. Тому довірили очолити районну раду. Головою райвиконкому обирався протягом 1982-1985років.  Петро Панасович мав свою думку,позицію по дальшому розвитку регіону, яка далеко випереджувала  погляди вищої партійної  консервативної касти, які побачили в ньому конкурента. Потрапив  у немилість за відвертість , яка не завжди співпадала з позицією партвождів. Вільнодумство не пробачили.Все завершилось звільненням з роботи із суворим партстягненням.

 З таким ярликом довелось ліктями, самотужки  виборювати стежину у подальшому житті. Кілька років принижень і поневірянь не змарнував , а віддав науці, захистив кандидатську дисертацію агропромислового напрямку. Своїми вчинками, конкретними справами наближав зміни у нашому житті. Це і не дивно, адже народився у селі Седлище на Волині, де зароджувалась УПА. Національний дух успадкував з молоком матері, тому не терпів і не терпить словоблудів, політиканів-теоретиків, псевдодемократів, популістів. Особливо непримиренним  був і залишається до людців, котрі в ближньому бачили не образ Божий, а місце куди можна було тицяти кулаком. Таким недругам завжди вміло віддає відкоша.

 З перших днів незалежності України  до його слова, порад, уважно прислухались, коли він їх виголошував з трибуни, як депутат кількох скликань обласної ради. В тому, що Жовківщина, де він осів із сім’єю  і працював на перших ролях,стала не тільки в числі передових у розвитку сільського господарства, а і туристичною Меккою-  є і його чимала заслуга.

Розповідь про цю багатогранну людину,   була б не повною, якщо б не згадати про його вклад  у відродження спортивної слави ФК «Карпати», де йому випала честь бути генеральним директором.  З перших днів цього громадського доручення,  намагався відродити  дух футбольної дружини зразка 1969 року, коли «Карпати» вибороли кубок Радянського Союзу.

 Петро Панасович  в творчому неспокою,до недавна очолював ключове відомство з моніторингу по використанню  фінансових ресурсів в Західному регіоні. Нині ветеран державної служби успішно займається підприємницькою діяльністю. Потяг до комерційної діяльності, як і доброзичливе і щире ставлення до людей- ці риси успадкував від батьків. За це його цінять, шанують,  пам"ятають і люблять не тільки на Самбірщині.

 Щоб йому  добро додавалось, а все погане віднімалось, щоб щастя посміхалось і ділилось між людьми. Здоров’я, сімейного затишку і тепла  на Многая літа!

Антон Рогач,член Національної Спілки журналістів України, м. Самбір