15:53 Благоустрій старого єврейського цвинтаря в Самборі продовжується. А що на жидівському окопищі в Турці? | |
123456   Ознаки розпочатим роботам з благоустрою території Уже кілька днів, як підрядники з Калуша продовжують роботи з благоустрою старого єврейського цвинтаря в Самборі, розпочаті минулого року по замовленню іудеїв.Цьому передували не прості перемовини в міському органі самоврядування, з участю зацікавлених осіб, як з боку релігійних настоятелів,керівників політичних партій, рухів,мешканців міста. Кінцевий результат багаторічних перемовин завершився рішенням міськради: розробити містобудівну документацію -детальний план території з перспективою погодження на ній меморіального комплексу "Пам"ятай".Тут треба віддати належне Ю.П.Гамару, який на відміну від попередників, які з приводу і без приводу ставили палки в колеса, він намагається не уникати розв"язку цього не простого питання, яке дісталось по спадковості. Суть компромісу зводилась до того,що коштом іудеї буде зведено пам"ятник воякам УПА(вже виконано), які також полягли у цій місцині від рук гітлерівських окупантів з одночасним перенесенням Хрестів, що встановлені, як пам"ять про убієнних українських патріотів в часи советського і гітлерівського лихоліття 1939-1944 роки.На їх місці встановлять сучасні архітектурні форми із християнськими і національними символами, що не викликатиме роздратування у жодної із сторін. Відмітимо, що у часи останньої світової бойні(1939-1945рр.) та післявоєнний період березові Хрести встановлювали в умовах конспірації. переслідувань, саме на теренах жорстоких боїв українських патріотів з фашистськими окупантами,з Червоною Армією,з енкаведистами, щоб позначити їх і зберегти для нащадків. В мирних умовах ,коли український нарід відзначав десятирічний ювілей Незалежності ,окремі самбірські ура-патріоти, з участю священнослужителів вирішили продовжити цю традицію і освятили три металічні хрести, розфарбовані під кольори берези, на майже шестигектарній території. Освятили і "вмили" руки. Ця земля, що полита людською кров"ю використовувалась для випасу кіз, корів, підлітки розважались копаним м"ячем, була своєрідним притулком для наркоманів і т.д., т.п. І все це продовжувалось протягом біля 20 років. Інакше як глум над людською трагедією такий підхід годі розцінити. Крига скресла торік, коли відбулось урочисте відкриття першої черги меморіального задуму. Про значимість події засвідчував той факт, що в церемонії взяли участь і виступили найвищі релігійні керівники України з боку УГКЦ Блаженніший Святослав ,від ПЦУ Епіфаній, головний рабин Києва і України Блайх Яків, тодішній посол Канади в Україні Роман Ващук,ініціатор проекту, канадійський адвокат Марк Фрайман, один з найавторитетніших діячів української діаспори в Канаді, меценат проекту Кость Тімертай, депутат Верховної Ради України Микола Княжицький, Святослав Чухрай- брат якого також серед розстріляних,голова єврейської спільноти Львівської області Олександр Назар. Чимало інших поважних та авторитетних осіб України, США, Канади,Ізраїлю які своєю участю підкреслили великий політичний резонанс і порозумінні між народами, що в однаковій мірі зазнали гітлерівсько-сталінських екзекуцій. На цьому фоні, хотілось би підкреслити, який біль переніс український народ в часи Голодомору. В душі прикро, що ні Ізраїль, ні Росія на державному рівні і досі не визнали цей факт. Останню можна зрозуміти, адже від путінського режиму тхне шовіністичним імперським перегаром, але не можу збагнути поведінку керівників Країни Обітованої, які не виносять це питання на розгляд Кнесету. Тішуся тим, що серед нас є такі євреї, як Йосиф Зісельс, Віталій Портніков та багато симпатиків, які біль українців переймають , як власний. Зрештою історично так склалося, що ці два етноси разом долали незгоди і шукали порозуміння впродовж віків. На цьому грунті слід будувати взаємовідносини і на нинішньому етапі. Приємно, що сподвижник проекту Анатолій Шенгайт -виконавчий директор київської міської громади, не зупиняється на півдорозі, а намагається об"єднати зусилля зацікавлених осіб, щоб самбірська жалобна територія служила прикладом релігійного миру і злагоди, як пересторога перед силам російського шовінізму. На жаль і в Самборі не перевелись "патрійоти", які всупереч досягнутим домовленостям не дали можливості перенести два хрести за місцем призначення- на міський цвинтар. Ба більше того, ці радикали намагаються на цьому нагріти політичний капітал.Дивно, що під їхній вплив потрапив і лідер низового осередку партії "Голос" Юрій Леськів. Для повноти хотілось би нагадати, що В"ячеслав Вакарчук, як родоначальник політичної партії "Голос" ,співпрацює з євреями по відтворенню історичної справедливості у "Бабиному Яру", долучився до фінансування цього проекту. Від себе додам, що в цій київській місцині було розстріляно гітлерівцями у1942році мого родича Івана Рогача та його сестру Ганну, як українських націоналістів, чиї імена викарбовано на Аскольдовій могилі, поруч з прізвищем Олени Теліги та інших патріотів . А тепер таке. З одного боку намагаються розхитати нашу державу рабіновичі-шуфричі-медвечуки та інші так звані опоблоківці,які денно і ночно роблячи спроби посягнути на її стрижень -українську мову, з іншого - декотрі з нас свідомо чи несвідомо підливаємо масла у вогонь, не усвідомлюючи, що коїмо. Та повернемось до піднятої розмови. Хіба треба було чекати, щоб коштом євреїв винаймались робітники , аби обкосити буряни біля пам"ятника воякам УПА, що сягали в ріст людини. Нікому проявити елементарну опіку по догляду цього святого місця: коштом громади підвести зовнішнє освітлення, встановити відеонагляд, аби зловмисники не поглумились над пам"яттю предків. На мій погляд потрібно створити режим найбільшого сприяння, щоб кошти меценатів із-за кордону учасників "Україно-єврейської зустрічі Канади" були використані з виховною метою,щоб самбірський меморіал став своєрідним супутником"Бабиного Яру". Щоб цю благородну місію було подовжено і на моїй рідній, милій серці і душі турківській землі. Вигляд, який має (окопище)-місце єврейських поховань і страти євреїв, українських патріотів= сором для всіх нас. З цього приводу прошу прочитати статтю "А що за воротами-аркою.Наруга над убієнними" в Турківській районній газеті "Бойківщина" за 21.06.19р, в інтернет сайтах "Самбір=майдан", "Бойківська правда" та ін.   Гостинні бойки називають це місце не інакше, як жидівське окопище. Слово "жид" було літературною нормою майже для всіх українських класиків від Тараса Шевченка,Івана-Нечуя Левицького до Івана Франка.Зрештою, поляки і нині послуговуються цим терміном і ніхто не вбачає в цьому образи. Ці світлини засвідчують, як насмішка над людською долею і докір живим. На останок скажу, що не випадково уряд країни Кленового Листа потужно підтримує нашу державу в боротьбі з російською агресією, де українська і єврейська діаспора виступають одним голосом. В цьому запорука успіху України, народ якої сповідує європейські цінності,прагне вступити до НАТО, недивлячись на шалений спротив декотрих так званих законотворців, які на хвилі популізму здобули найвищий мандат -стали народними депутатами і є гальмом в розвитку суспільства.Але все це наносне. Заспокоює, що маємо однодумців серед демократичної спільноти світу. Отже,разом до перемоги. Антон Рогач. член НСЖУ,член громадської ради при самбірському міськвиконкомі P.S. Як ілюстрацію подаємо ці світлини.   пам"ятник воякам УПА Лице ура-патрійотів.Чим Тішимось?  Наруга-глум над убієнними. P.S.Допитливим раджу прочитати інтернетстатті єврейської тематики: Турка довоєнна столиця іудеїв, чи центр бойківського краю; Вічний вогник на єврейському цвинтарі в Турці; А що за воротами-аркою? Наруга над убієнними. Жиди чи євреї.Думки з приводу єврейського кладовища та житлообрій "Бойківське Торонто"; Покірне телятко дві корови ссе, а буйне... Ряд інших публікацій. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
