Хто крутиться у бізнесі знає, як складно заробити первинний капітал. А починав Ярослав Степанович із кілка у чистому полі. Після закінчення медучилища- військова служба, згодом у  молодого спеціаліста почало проявлятись почуття підприємницької діяльності ,що було закладено в ньому з молоком матері. Довго не метикував, а почав з того, що лежало під ногами. Не один кілограм металобрухту переніс на своїх хрупких плечах, ще до того, як виповнилось повноліття,адже  треба було принести додому гріш на хліб. Поволі назбирав певну суму і одним з перших на Самбірщині зареєстрував приватне підприємство.

Уже в ранзі його керівника доводилось у колишній райсільгосптехніці винаймати  потужну автомашину, вантажити в неї тюки соломи і з цим «добром» їхати в Магнітогорськ на Уралі. (Солома використовувалась як прикриття для ДАІ). Назад повертався із соломою і кольоровим металом, на якого вже чекали підприємливі  човники. З посмішкою пригадує, як перевантажені польські автомалюхи , піддон яких мало не черкав дорогу, перетинали МПП Україна-РП.

Щоб вписатись в конкурентне середовище треба було ночами не спати, а як кажуть крутитись. Така  деталь. У центрі міста вже діяло споріднене підприємство, але клієнти потягнулись  саме до нього, хоч пункт збору металобрухту розміщувався на околиці-- біля колишнього заводу Рембуддормаш. Та все ж зумів привабити клієнтуру  , вміло заохочуючи її, знайшов індивідуальний підхід до кожного.щедро ділився прибутком.  Згодом відкрив пункт прийому сировини також в Дрогобичі.

Гроші люблять рахунок і обіг. Тому не тримав їх у панчосі,а використовував  за призначенням:  придбанням необхідної вантажувально-розвантажувальної техніки, електрообладнання для сортування металу, зведення автосервісу,кафе-ресторану «Кайзер», гуртівні будматеріалів тощо. Земельну ділянку під ними доводилось купляти  з третіх рук. Так само з третіх рук придбав колишні військові гаражі, де вже до цього господарювали представники "Львівхолоду".  Ще один об»єкт нерухомості придбав на вул. Промисловій -«Іралко», де іноземці не витримали українських корупційних схем, що почали зароджуватись . Зрозуміло також обійшлось  в значну суму.

Вирішив ризикнути, використовуючи чималі складські приміщення, де встановив лінію для переробки швидкоростучої лози на паливо-пилети. З цією метою орендував кілька десятків гектарів землі у Верхівцях на якій висадив саджанці. Але цей бізнес не склався, хоч не полишає надії, що держава згодом зможе допомогти дотацією. Наразі і тут не пусто- працює автосервіс, як і біля головного офісу.

До речі. не придбав жодного квадратного метра комунальної нерухомості, як це робили самбірські патрійоти- скоробогатьки, позолотивши ручки,приватизувавши  також гектари землі в радіусі 1 км. від ратуші. 

Нині плачимо в камезельку, що не працює самбірський хлібозавод, а хто в цьому винен, як і в тому, що будівля колишнього філіалу Дрогобицького вишу руйнується? Відповідь: хлібні МАФи  стали "хлібними" для  чиновників, як колись ,так і тепер, за продовження договору оренди навчального корпусу від керівництва вишу також крім орендної плати , пропонували "дмухнути до кишені".Зрозуміло, чому нині знову хочуть покерувати. 

Тим часом пан Кузьм"як переймається, як безкорисно запустити сміттєпереробний комплекс. В цьому "соку" вариться не один рік. В програмі кандидата на міського голову відкриття нових робочих місць. Не випадково партнером  є Степан Миронович Мандюк (Гендиректор будкомпанії "Самбірська ГРОД"), де вже підготовлені для цього відповідні цехи . І не просто дах над головою і чотири стіни, а вся інфраструктура до найнеобхіднішого-побутових і санітарно-гігієнічних умов для виробничників.

Знає що болючим питанням для Самбора є спорудження очисних споруд,впорядкування відпочинкової зони навколо колишнього молодіжного озера тощо. Тут без  інвестора не обійтись, який  прийде, коли бачитиме перед собою керівників на котрих можна покластись. До слова, вимальовується цікава перспектива,адже  колектив будівельників під керівництвом Мандюка С,М. має намір поруч звести автономний житловий масив з красномовною назвою "Бойківське Торонто". Від себе додамо, якщо до цього проекту вдасться  завершити благоустрій єврейського цвинтаря, який прилягає до паркового дандшафту, то Самбір заявить про себе, як  регіональний містобудівний лідер з пам"яттю про трагічну  минувшину,  в поєднанні з насущними потребами сьогодення.

Таким розмахом можуть мислити  керівники такого рівня, як С.М. Мандюк, який завжди готовий підставить плече  молодому і беручкого до роботи Я.С.Кузьм"яку. 

Отже, все у ваших руках, шановні виборці!

І на останок.Є така давня приповідка:видно пана по халявах. Кожен хто проходить вулицею Шевченка повз  обійстя Ярослава Кузьм"яка.виробничих приміщень, приємно здивується чистотою і охайним порядком. Таким він бачить своє рідне місто над Дністром- людина простої і щирої душі, якій не притаманна зайва пихатість і потяг до  особистої наживи.Все що потрібно для життя він уже здобув власними руками і головою. В буденних справах першою помічницею і порадником є кохана  дружина, котру ласкаво називає Марійка. Вона  іноді вчасно гасить його емоції і розділяє  хвилини радості і турботи.

Антон Рогач, м.Самбір