Державний кордон Української Народної Республіки на день Злуки 22 січня 1919 був у 1,6 рази довший від сучасного. Кордон тодішньої України відображений на карті "Соборна Україна", яка вийшла друком у Львові за ініціативи благодійного фонду "Україна - Русь".

Це перша настінна карта соборної УНР, на якій відображені усі українські етнічні землі, що у 1919 році були у складі України. Кубань, Ставропілля, Чорноморщина, Східна Слобожанщина, Стародубщина (нині вони у складі Росії). Берестейщина і Гомельщина (нині у складі Білорусі). Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Північна Лемківщина (Польща), Південна Лемківщина (Словаччина). Мармарощина, Південна Буковина (нині у складі Румунії). А Придністров'я - окрема держава.

На мапі, над якою працювала група істориків і науковців, на основі архівних матеріалів виділені території компактного проживання українців, так звані "клини", де формувалась українська армія. Малиновий клин - це Північний Кавказ, Сірий клин - Північний Казахстан і Південно-Західний Сибір, Зелений клин - Південна частина Далекого Сходу (головне місто - Владивосток), Жовтий клин - Нижнє і Середнє Поволжя.

До слова, площа Зеленого клину була удвічі більшою від території України. Тут українці проводили державотворчі процеси: у 1918 році вони вимагали від російського уряду визнати далекосхідний Зелений Клин частиною України і проголосили культурну Конституцію українців Далекого Сходу і Самостійну Українську Далекосхідну Республіку.

Автори проекту зазначають, що найбільше дискусій виникне довкола Криму, який на карті позначений як територія України на День Злуки 22 січня 1919 року.

Галина ТЕРЕЩУК