Саме таке питання виникає, коли переглядала проект порядку дня наступної сесії районної ради, обнародуваний газетою «Голос Самбірщини», який запропонувала у запиті від фракції ВО «Свобода» депутат Ірина Кузан. З  53 райців присутніх на сесії його підтримали тільки  21 депутат. Що мала на увазі авторка? Заслухати звіти голови райдержадміністрації про соціально-економічний і культурний розвиток Самбірщини , керівників   районної ради, начальника Держкомзему , незаконні вивезення гравію в районі,начальника автодору про ремонт автомобільних доріг , про заготівлю молока, інші не менш чутливі питання. Всього десять.

До певної міри негативне ставлення до запропонованого проекту можна зрозуміти.  Виходить підходимо до важливих справ, як у тій приповідці: галопом по Європі, тобто гамузом, наперед знаючи, що воно не знайде підтримки. І причина проста- кожна з перерахованих вище сторін,  має своїх симпатиків і антипатиків, які нині іменуються фракціями. Здебільшого їх мало цікавить стан справ у цій чи іншій галузі, а головна мета догодити начальству, бути такими собі блазнями.

В той же час поглянемо на цю проблему з іншого боку. Хіба не потребує детального аналізу, чому район є одним  із найбільш дотаційний на Львівщині і присвятити цьому окреме пленарне засідання?  Це вже буде більш конкретна адресна  пропозиція. Але, як мовиться , не бажаємо загострювати ситуацію, хоч обставини цього потребують.

 Хто не стикався з бюрократичними перепонами і неподобствами  при  приватизації земельних ділянок? Відомо, що в межах територій населених пунктів сільрада наділена широкими  повноваженнями.Без її рішення жоден крок не може здійснити інша вища інстанція. Інша річ, як депутати,сільські голови ними користуються? На ділі виходить, що землі які підлягали під забудови для індивідуального житла, для соціально-культурної інфраструктури, де поруч є  відповідні комунікації ,дали дозвіл на приватизацію ,як земельні паї. А земельні масиви придатні для цього залишились,в кращому випадку, як землі запасу. Таким  чинок позбавили селян можливості зводити власні оселі, бо паї потрібно використовувати за призначенням. Хто поніс відповідальність за таку близорукість? Яка роль в цьому відповідних наглядових структур, щоб передбачити і зупинити такі неподобства?Особливо терплять від цього мешканці приміських сіл. Дивно,що перед обласною радаю не ставляться пропозиції про розширення їх меж.

А чому б не провести одну з сесій ради на березі річки  Дністер і пересвідчитись,як понівечили прилеглу територію через крадіжку гравію, яка шкода наноситься навколишньому середовищу?  

Чи є потреба дальше перелічувати ,які проблеми потребують нагального вирішення в регіоні, чому за них не голосують для внесення до порядку дня? Відповідь проста: навіщо псувати відносини з тим ,чи іншим начальником,або чоловим району. За це можна і по шапці, як кажуть, отримати. Тим часом приймаються різного роду  резолюції, звернення про незадовільну роботу найвищих урядників, які інакше , як політичною тріскотнею годі назвати .Декотрі депутати готові розривати на собі сорочки, аби засвідчити ,нібито, високу національну свідомість. А от сказати правду в очі про бездіяльність місцевих чиновників  не бажають, аби не псувати відносини. Колись таке ставлення називали- рука, руку миє, а точніше- ворон ворону око не виклює. Нині таку імпровізацію «принциповості»  правознавці називають корупцією. Не здивуюсь, якщо Самбірщину назвуть лідером в галицькому краї з цієї позиції.