Тому саме зараз треба вилазити з фейсбуку та реально боротися за свою країну.

Я програла шостий суд. Мені, кандидату в депутати по 120 округу, відмовлено в праві перерахувати голоси по окремих аномальних дільницях, де я маю свідчення, що бюлетені за мене перекладалися до купки мого опонента.

Ці рішення судів відверто не справедливі. Адже чому, я, як кандидат, не можу пересвідчитися в чесності проведеного підрахунку МОЇХ голосів? Чому мені відмовлено в цьому праві? Яке, до речі, не обмежує права жодної іншої особистості.

Я звичайно можу здогадатися, чому рішення судів не на мою користь, бо мій опонент Ярослав Дубневич далеко не бідна людина. І те з якою фанатичною наполегливістю його юристи противилися перерахунку, навіть пропонували нам мирову (тобто "бабло") зайве підтвердження, що на тих дільницях не все "ок".

Мені потрібний цей перерахунок, щоб показати виконавцям та замовникам фальсифікацій на найнижчому рівні, що за злочині дії доведеться відповідати. Адже, якби не вони, ці маленькі трударі фальсифікаторської ниви, країні не загрожувала б диктатура, бо свавілля та помилки влади зупиняв би сам народ на виборах. Тому мій юрист Максим Самотій героїчно весь останній тиждень боровся у львівських судах, але перерахунку ми так і не добилися.

Так, треба визнати, що на цих виборах мене розвели, як кошеня.

Як це було.

В день виборів люди Дубневича, що проводили екзіт-пол на виборчих дільницях 120 округу, стояли похмурі і пригноблені. О 17 вечора їх патрон згідно опитувань програвав. Тоді в села поїхали гроші -500 грн. за голос. Тому після закриття виборчих дільниць згідно екзіт-полу "самовисуванець" вже вигравав у Чорновол півтора відсотки. А після того, як дільниці "порахували" різниця між Чорновол і Дубневичем вже сягала 8% на користь останього. Машина фальсифікацій запущена з переляку на повну потужність – перестаралася.

Тому в 120 окрузі досить неприродній результат виборів. У мене виявилося перше друге місце в Україні. Тобто жоден кандидат, що програв вибори в Україні не отримав таку величезну підтримку виборців – 41. 500 голосів.

Впродовж останніх днів я судилася, а також аналізувала, як була втрачена перемога.

В її втраті звичайно винна я, не змогла перекрити надійними людьми всі дільниці. Однак була і поважна причина – тих дільниць було майже 250. Вони були перекриті місцевими партійними кадрами "Батьківщини", однак чи були ці кадри моїми? Навряд. Простий приклад, в Городоцькому районі за три місяці до виборів ми провели простеньке опитування: дзвонили членам комісії від "Батьківщини", представлялися, як від штабу Дубневича, і просили підтвердити співпрацю. Уявіть 85% членів ДВК підтвердили свою співпрацю з Дубневичем! За кілька тижнів героїчними зусиллями керівник городоцького штабу Микола Сипливий здійснив заміни, але чи не були наші зусилля марними, чи вистояли ці люди з бідних сіл перед грошовою спокусою?

А я знаю грошей мій опонент не економив. Отож захистити дільниці я могла лише в тому випадку, якби мала команду з трьохсот людей, що готові були за мною хоч в вогонь, хоч у воду. Проте, якби я мала 300 відчайдушних бійців, то вже можна було б сміливо балотуватися в Президенти чи захоплювати "Міжгір'я".

Звичайно я знала, що граю з шулерами. І як показав мій округ, якщо хтось з кандидатів має адмінресурс і скажені кошти, якщо на окрузі не має міст, а самі села машину фальсифікацій можна розкрутити настільки потужно, що вона геть спотворює результати голосування. Тому моє завдання було забезпечити величезний відрив від опонента. Нажаль цього зробити не вдалося, бо два попередні роки Дубневич за вкрадені з бюджету кошти, та використовуючи свої та державні ЗМІ, ліпив собі образ доброго пана – благодійника.

Як ми зараз проаналізували, довести фальсифікації ми можемо на аномальних дільницях, де поєднання різних технологій давало просто фантастичні результати підтримки Дубневича. Де, так би мовити, перестаралися вислужитися.

У нас є свідчення, що на таких дільницях просто банально перекладали бюлетені. І це, вкупі з іншим пояснює, чому я програю 500 голосів в одному селі, коли в усіх навколишніх виграю.

До речі, в аномальних зонах звісно спостерігалася і неприродно висока явка.

Наприклад, дільниця 460151: Дубневич -584, Чорновол -145 (явка 78 %),, 460155 602 до 151 (явка 63 %),, 460175 493 до 110 (явка 78 %), 460177 – 402 до 152 (77,6%), 460179 – 121 до 34 (72,4%),,, 460193 – 104 до 28 (70%), 460201 -98 до 29 (75%), 460208 -146 до 42 (89%), 460213 – 232 до 85 (76%), 460220 – 178 до 22 (58%), 460753 -295 до 125 (64%), 460792 – 201 до 59 (74%), 460807 – 475 до 41 (91 %), 460808 – 94 до 14 (86 %), 461060 212 до 33 89,9% 461061 272 до 39 (89,5%) 461062 227 до 39 (91%) 461072 – 736 до 128 (74%) 461085 225 до 59 (75%), 461101 – 314 до 77 (83%), 461112 – 212 до 33 (90%), 461113 – 272 до 39 (89,5%), 461114 -227 до 39 (91%), 461140 – 225 до 59 (75%).

До речі, за даними ЦВК середня явка на окрузі N120 складає 70%, а по області 65%.

Наведені дільниці для мене не лише сухий перелік цифр. Коли я дивлюся ці дані у мене перед очима стоять села, в яких я проводила зустрічі, які я пройшла ніжками від хати до хати всі шість місяців кампанії без вихідних. Тому не вірю в мій аномально низький результат у селі Грімному чи в Добрянах. Бо в першому сотня людей аплодувала під церквою після виступу, а в Добрянах ходила по хатах і не знайшла жодної людини, як б не висловила мені свою підтримку.

Мій опонент корупціонер-схемщик. Щороку через його бізнес проходить 1 млрд. грн. залізниці. Створюються десятки фіктивних фірми, які нічого не виробляють, але через них бюджетні гроші розтікаються дрібненькими струмочкам, щоб згодом потрапити на Кіпр. В бізнесі Дубневич "розпилює" державні гроші, а в день виборів з таким самим підходом він "розпиляв" голоси виборців. Я грала з потужним шулером, але я мусила виграти. Проте програла. Пропустила у парламент злодія. Це тепер моя відповідальність. І це я завжди пам'ятатиму, а на виборах життя не закінчується. Принаймні, на цих виборах ще не була перейдена межа, не було знецінено людське життя. І це дає нам надію.

Під час виборчої кампанії моя команда жартувала, що вибори у нас складаються з трьох етапів. Перший треба здобуту прихильність виборців, другий захисти результат на виборах, третій вижити після перемоги. При чому жартували серйозно, адже у разі програшу опонент не лише втрачав десятки мільйонів доларів вкладених у перемогу на окрузі (округ засівався три роки), а також ризикував втратити державні замовлення, та потрапити у в'язницю. Адже в середовищі "регіонів" виживають лише найсильніші хижаки, слабких загризають свої.

На окрузі у розпал збору врожаю картоплі був популярний навіть анекдот з цього приводу: "Кандидату в депутати щоночі сниться бульба. Йде він до ворожки, щоб розтлумачила. "Тут все просто, – каже ворожка, – або тебе восени виберуть, або весною посадять".

Також перемога у Дубневичів була справа принципу, львівському олігарху аж зводило щелепи від думки, щоб програти вибори якомусь київському дівчиську. Востаннє ми зустрілися віч-на-віч за десять днів до виборів на ефірі в ЗІКу. Зіткнулися в коридорчику. Подаю йому руку, хотілося відчути його настрій. О, це був вже не потиск самовпевненого котяри у сметані, це була холодна рука людини, що втрачала все.

Отож перший етап здобуття народної підтримки моя команда пройшла гідно. З нуля відомості вдалося отримати підтримку переважної кількості населення округу. Найбільше опиралася молодь. Вона не читала газети, не ходила на зустрічі. Але вдалося достукатися і до молодих сердець. Молодь я знайшла та захопила електричках, в яких вона поверталася з навчання та роботи у Львові. В результаті, кандидат від Кличка отримав мінімальну підтримку.

Ось маленька замальовка в тему: в кафе міста Городка ввечірі перед днем виборів сиджу з командою, обговорюємо функціонування мобільних груп. За спиною, весела та велика компанія хлопчаків п'ють пиво та визначаються з політичним вибором. Ми мимоволі напружуємося та прислухаємось. "Будемо голосувати за "Свободу" і за ту "телку" -Чорновол", – долинає до нас фрагмент їх розмов. Мої хлопці пирскають од сміху...

Отже була зроблена просто титанічна робота. Однак другий етап – захисту голосів, ми програли.

Але добре, що програли на другому етапі, а не на третьому. Бо теоретично моєму опоненту нічого не заважало пропустити другий етап, а перейти зразу до третього. Адже мій програш на другому етапі коштував опоненту десятки млн. грн. В той час як замовити будь-яку людину можна лише за пару сотень баксів. І це стосується, до речі, не тільки мого округу.

Так, нас розвели, як котят. Але поки, що нас не ризикують топити, як котят. І цей момент треба використовувати. Тому геть всі з фейсбуку, треба думати, які реальні дії можна зробити і робити. А народ підтримає тих, хто буде діяти. Доказ – результат "Свободи" у Києві. Кияни голосували не за партію "Свобода", вони голосували за боротьбу!!!

P.S.

До речі, фальсифікації на місцях в ДВК, ОВК робили звичайні люди, наші сусіди, колеги, треба організовувати їм громадський бойкот, таврувати їх, як запроданців, негідників та зрадників. Я вже дещо зробила на цьому шляху, розкажу в наступному блозі.

А поки хочу звернути увагу на таку особу, як Слава Мартинюк, голова ОВК, що віддав перемогу Засусі. Я в минулому знала цю людину, знала, як "свого". Він був відомий багатьом громадським активістам Києва. Такі факти не можна замовчувати. Чекаю на реакцію в коментарях. Не знаю чи залишився у В'ячеслава сором, але він мусить стати тим, кому всі його колишні знайомі не будуть подавати руки, а ще краще давати ляпаса. У "Свободи" з цього приводу є хороше гасло: "Наша рука не здригнеться".

Українська правда