Вони не згаяли вихідні. А Ви?
Доповнено 9 серпня 2014р.
Мій приятель Андрій , котрий круглорічно набирається наснаги у дністрових хвилях , розповів епізод, який трапився з ним цього купального сезону.
Зранку «впряг» свого крутого позашляховика, посадив поруч четвероногого друга Барса і звичним маршрутом попрямував до Дністра для прийняття моціону. Ранішне сонечко заледве торкалось течії . Птахи щебетом сповіщали про нову днину.
Як завше, поклав причандалля біля берега. Оглянувся навколо себе і в чому мати народила, пірнув у водичку. Тіло пройнялось блаженством. Песик і собі стрибнув у прохолоду , потім на березі поковзав спиною по травичці, стряхнув залишки вологи і присів біля одежі, стаючи на варту, до якої привчив господар.
Андрій хлюпався, стрибав у цілющій благодаті. Вмить оторопів . Навпроти,на другому березі , ту ж саму процедуру здійснювала дністрова Русалочка. Зосередився, як по її ніжному тілу потічками збігали водяні крапельки. Привітно подав їй рукою солідарний знак. Струнка дівоча фігура вмить заворожила його. В голові почали роїтись думки , як наблизитись до красуні. Вискочив на берег, аби швиденька вдягнути плавки і попливти ближче до мети..
Розчарування настало зненацька, коли побачив, як його купальними атрибутами забавлявся Барсік за кілька сот метрів . Зніяковів , прикриваючи обома руками свій «маєток»...
Русалка навпроти заходилась реготом , помахала рукою і загубилась у швидкоплинній течії...
Після цього випадку Андрій перестав брати з собою на річку чотирьохлапого друга. Не раз і не два приїзджав на це «заворожене» місце. Годинами вдивлявся у водну гладь і дорікав себе за пропущену мить...
P.S. В ці тривожні для України дні, коли наші кращі сини захищають кордони держави, цим матеріалом хочемо хоч чимось потішити душу - нашою вкраїнською природою, красою нашої землі.
Наступило очікуване літо. У вільну хвилину не тільки малеча, а і дорослі тягнуться до водички. Для нас благо природи- поруч сріблистим хвильками мерехтить Дністер.
Моя сусідка уже вкотре бідкається:
-Брудна вода. Поїду на море в одеську затоку, там оздоровлюсь.
В згадану затоку впадає річка Дністер. Якщо у її верхів''ї ,бідкаємось на нечистоти, то що вже казати там у гирлі, де сконцентровані всі миючі хімікати, не говорячи про виробничі стоки-сцьоки.
Не гнівіть Бога ,ідіть до дністровського джерельця. Беріть із собою дітвору і шубовсть у благодатну прохолоду.