Переживаємо трагічні і водночас великі дні. Ці дні великі, бо в них ми пізнали нашу державу, нашу владу та власний народ.

Ці дні великі, бо сповнені трагізмом, позначені терпінням, ба навіть смертю молодих невинних людей. Ці дні великі, бо саме в них народжується наше майбутнє.

І саме майбутнє є властивою темою цих міркувань, бо сьогодення щоразу більше відходить у минуле.

Історичними, з погляду історіографії, можна називати тільки ті події, під впливом яких змінюється курс життя. Однак напрям життя змінюють не самі події, а люди, які беруть у них участь.

Постає питання: хто в нинішніх обставинах є тими людьми, які відповідають за справді історичні результати. Можна говорити про різні групи, деякі з них перебувають навіть поза межами рідного краю.

Бажаємо зупинитися на одній групі, яку всі одностайно бачать творцями майбутнього, дай Боже, щоб кращого суспільного ладу. Ідеться про нашу молодь, частину народу, вік якої не перевищує тридцяти з лишком років.

Говорячи про молодих громадян, не впадатиму в захват, як дехто з читачів може цього очікувати. Намагатимуся бути реалістом, бо молоді громадяни не завжди є такими, якими ми хотіли б їх бачити.