18:44 Футбольні помилки попередників ,не без допомоги "дзвонарів" | |
123456  Як патріот краю меценат Ярослав Кузьмяк поставив перед собою і колективом ціль- відродити футбольну славу міста над Дністром. Згодом про самбірчан, як грізних суперників, почали говорити не тільни на теренах Галичини, а і в межах України. Невдовзі прийшов і перший успіх- команда здобула кубок області серед провідних дружин. За ним чергова перемога- дійшлим до фіналу першості України серед аматорських колективів. На кожен футбольний матч на місцевому стадіоні прихильники копаного м"яча чекали, як на свято. Число уболівальників обчислювалось тисячами.Щоб переглянути цікаві поєдинки до Самбора їхали із всієї округи.Особливо потягнулась до змістовного відпочинку молодь, яка прагнула і собі наслідувати приклад ровесників, а старші згадували часи спортивної юності.Це давало певний поштовх для розвитку цього масового виду спорту і в селах району. Між таймами організовувались атракціони, конкурси. Ожила дрібна торгівля у місті. З приходом до міської влади пана Копиляка його оточення почало виношувати намір взяти під опіку футбольну команду. Мовляв, чому всі почесті спортивної слави мають належати непередбачуваному меценату Ярославу Кузьмяку. У свою чергу Ярослав Степанович не міг здогадатись, що так безсоромно, безцеремонно з ним розстануться, не оцінять його безкорисливого вкладу.В глибині душі відчував образу.Потім перемогло: баба з воза- коням легше.Хоч особистої неприязні між двома лідерами- громадським активістом і міським головою-уникнути не вдалось.Тоді мало хто передбачав, як розвиватимуться події далі. З плином часу вже нині знаємо, що такі футбольні викрутаси стануть однією з причин позбавлення для декого престижної посади. п. Кузьмяк не шкодує, що за кілька літ опіки над колективом потратив більше чверть мільйона зелених,але довший час банував за хлопцями з якими зріднився, з якими відвідував майже кожен матч. З якими ділився планами на майбутнє. Серед них замість нинішнього барак- приміщення спортшколи міркував звести сучасний спорткомплекс з адміністративними кімнатами , кімнатами для приїзджих команд-суперників. В переспективі міркував провести реконструкцію футбольної поляни тощо. Та не так сталося, як гадалося. Рекламні афіші почали сповіщати, хто новий спонсор любителів копаного м"яча- самбірська міська рада(вважайте платники податків). Головному уболівальнику не смів ніхто заперечити, ба більше того ,всяким способами підігрували. В перші роки хлопці по інерції тримались на плаву , благо цьому сприяв попередник,забезпечивши спортсменів відповідною формою, іншим спортінвентарем. Новоявленому кумиру газети присвячували похвальні репортажі-звіти від яких голова обертом пішла. Під загальний шумок тодішня влада вирішила наректи іменем Лева Броварського міський стадіон,який свого часу виступав за "Спартак".Але ж спортивне і родинне коріння цього іменитого футбольного майстра мало має споріднення з нашим регіоном. Таке поспішне перейменування викликало справедливе здивування у спортивної еліти Самбора, де були і є свої погляди, міркування з цього приводу. Місцеві спортовці ,які прославили місто далеко за його межами. -Я був присутній в Народному Домі при обговоренні ,- розповідає ветеран фізичної культури і спорту міста Юрій Маланій, - тоді зупинились на зовсім іншій кандидатурі... Не будемо далі розвивати цю тему.Попернемось до нинішніх буднів. Після останньої так званої бюджетної сесії міської ради місцеві "дзвонарі"(паперові і електронні) вдарили на сполох, мовляв ,міський голова Юрій Гамар, як фахівець фізичної культури і спорту.став байдужим до потреб молоді. Почали докоряти , що не передбачили жодної копійчини на фінансування футбольної команди.Не двозначно натякають на повернення до футбольної меценатської місії депутата Кузьмяка. Позиція Ярослава Степановича з цього приводу : -В одну і ту ж річку, двічі не можна ввійти. Від себе додамо, що треба було берегти те, що мали. Чому б нинішнім опозиціонерам до діючої влади не доказати, що не ликом шиті. Випуск приватно-незалежного друкованого рупору зуміли налагодити. Це півсправи. Зробіть наступний крок -візьміть під свою опіку і футбольну команду міста.Не за бюджетний рахунок, а з власного гаманця, як свого часу поступив п. Кузьмяк.Це був би джентельменський виклик у боротьбі за прихильність виборців і уболівальників, який розгубили протягом минулої каденції. Це пишемо без докору і образ, як можливість реально включитись у піднесення честі і авторитету рідного міста, наймасовішого виду спорту- футболу. За таких обставин можна націлюватись і на можливий реванш на наступних виборах. Чи не так? Антон Рогач, м.Самбір На світлині крайній справа футбольний меценат Ярослав Кузьмяк, що привів команду з батьківського села до переможного кінця . Такий він щедрий душею і серцем. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
