Трохи екскурсу. Коли Тетяна Чорновол перший раз  виборювала місце під куполом Верховної Ради, як кандидат у нардепи по 120 в.о., вона  випускала  "Бойовий листок громадського руху проти донецької мафії”. Він великим накладом  розходився у нашому регіоні.   ”Героями” ставали конкуренти  по виборчому окрузі місцевого рівня. До цього часопису потрапили і матеріали про шутрову мафію з нашого сайту:  
http://sambirmajdan.at.ua/news/2012-04-01-135;
http://sambirmajdan.at.ua/news/2012-09-07-360

Не інакше, як Т.Чорновол донесла цю ” гарячу тему "до  Кабміну, а потім нібито самому  Миколі Азарову. Останній розлютився  через те, що в заголовку звучав вираз  ”дністрові кровосісі”. Послідувала команда по всій  чиновницькій вертикалі припинити  цю вакханалію дослівно з таким підтекстом: " Ани нас  упрекают за копанки, а сами развели бардак на речке…”

Чи не тому наступив відносний період спокою. Та все ж місцеві  клани не обмежувались нічними крадіжками . Коли януковицький режим ще чинив опір, у боротьбу проти дністрових бандитів активно включились свободівці. Після революції Гідності  її підхопила місцева самооборона.

Фото 1

 Вивіз гравійно-піщаної  суміші з придністровської зони  турецькою компанією «Онур»  став резонансною подією, образно кажучи наробив смороду на весь регіон і не тільки. Збурення набрало такого розгону, що , здавалось, ось-ось набуде міжнародного характеру. Одна сторона розраховувала на благі  наміри, мовляв є надія покращити стан шляхів, які мають жахливий стан, для інших- привід «поїздити» на репутації нових міських і районних керманичів.

На електронну адресу  посипались докори і в наш адрес: чому набрали в рот води і мовчите. Зараз коли вщухли пристрасті хочемо висловити свою позицію під іншим кутом, адже русло річки Дністер повністю віддано природній стихії. Пам”ятаю, що за советських часів у вздовж  окремих аварійних ділянок  берегів висаджували черенки верболози, таким чином їх укріплювали. Водорегулювання русла здійснювало і мало на контролі  Самбірське управління осушних систем і гірських річок(так воно називалось на початках формування).Для цього була відповідна техніка, фінансовий ресурс, спеціалісти тощо.

 Нині крім назви підприємства, виходить, нічого не залишилось, так само, як і від осушних систем. Разом з тим,дике ставлення до природи  дорого обходиться,адже  з течією губимо і найцінніше- родючу землю. Подекуди ширина від берега до берега сягає до кілометра. Такого марнотратства , напевно, не може дозволити жодна держава світу . Скажемо більше- через бездоріжжя  окремі лихачі використовують благодатну ріллю, як  автополігони... ( див. світлину № 1).

 Що в такому випадку мали б робити  господарники міста та району? Не марити ілюзіями відкриття кар”єру за два кроки від уже існуючого старосамбірського, а дати завдання цьому ж управлінню осушних систем  розробити проект ліквідації найбільш катастрофічних ділянок   берегів Дністра. Погодити його з відповідними інстанції, затвердити на сесіях сільрад, населені пункти яких прилягають до річки  і приступити до практичної роботи. Щоб пересвідчитись, що в цьому є нагальна потреба  ілюструємо світлини лівого і правого берега річки , води якої «гуляють» у прирічковій зоні міста Самбора та села Задністря. Скажемо більше, був же випадок, коли через підмив сваїв  рухнула частина  мосту   в Києві. Де гарантія того, що високовольтна опора не впаде  якраз у ту мить, коли в час купального сезону в річці перебуватимуть сотні відпочиваючих? (див.світлину №_2).Хто відповідатиме за це лихо, коли тіла  жертв спливатимуть по воді,як риби від дій драконьєрів?

Фото 2	Фото 3

 В час повені дністрові потоки можуть також хлинути на село Задністря, яке перебуває в  кількасот метрів від лиха (світлина№3). Така ж біда  очікує мешканців вул.Набережної м. Самбора. Світлини №4 –, зняті з лавки, що веде до с. Задністря.( самбірський лівий берег річким.).

 Не реагувати на ці та інші фактори- значить займати позу злочинної байдужості.Отже, не треба "ломитись"  через "вікно", розкопуючи прибережну зону  Дністра, а діяти у законний спосіб. То чому б не використати легально можливості турецької фірми «Онур»,  через "відкриті  двері" ,  ліквідувати ці гравійні  коси-острівці, з користю для загальної справи? Якщо якусь частину   річкового добра використають для наших же шляхів, то це не матиме катастрофічного впливу на екологію, яке  спостерігаємо нині.

Не треба тішити себе ілюзіями. Питання слід вирішувати негайно в робочому порядку , використовуючи потужних інвесторів з потужною технікою.Такої нагоди може більше не бути, адже бюджетного фінансування прийдеться чекати роками.

Не виключаю, що з появою цієї публікації "завиють" газетні та інтернетівські "солов”ї”. Заскрегочуть "молочними”  журналістськими зубами на всю округу, як вороння. Для таких порада одна:відірвіться від монітора і клавіатури вдягніть гумові чоботи, пройдіться  берегами річки. Відкрийте очі на "сірі схеми" ,без рожевих окулярів.Після цього може в декотрих "королів пера", регіонального масштабу,відпаде пиха четвертої влади, якою гоноровито носимось.

Принагідно спільними зусиллями міста і району можна було б впорядкувати  місце для купання. Адже сезон не за горами, щоб і мешканці відчули руку нових господарів, які "метуть"по-новому.

Антон Рогач, м. Самбір