|
Пам"яті побратима Відійшов у вічність Михайло Степанович Хомишак- багатолітній начальник Ралівського обозного заводу- підрозділу Самбірського меблевого комбінату. Він був здібними організатором колективу, користувався повагою і шаною. В сім"ї приділяв увагу вихованню дітей, який вивів у світ. Давав благословіння для внуків, і правнуків. З Ралівки на ж.д. ст. Самбір транспортувалась ціла кавалькада возів, які виготовлялись на замовлення сільгосппідприємств з багатьох куточків срср. А ще з- під рук ралівських умільців виходили більярди, що користувались попитом в закладах культури та розважальних центрів. Тут також діяла пилорама, що забезпечувала дерев"яні напівфабрикати для головного підпримства. Всім цим опікувався Михайло Степанович. В побуті був винятково скромний і ввічливий.Мешканці селища Дубляни прийшли громадою, щоб віддати останню шану Михайлу Степановичу Хомишаку і висловили глибоку скорботу сім"ї і родині за безповоротну втрату. Вічна пам"ять нашому побратиму! |
|
Терміново реалізовуються кури-несучки від полтавського товаровиробника, адаптовані до прикарпатських умов. При покупці 10-20 шт. і більше можлива доставка до місця призначення. З дня на день кури-несучки приноситимуть до вашого домашнього столу кругленькі-смачненькі яйця. Кількість обмежена, бажано зробити попередній запис. Ціна, поміркована, згідно коньюктури ринку. Конт.тел. 0962252928-Володимир,0971635621-Люба. Більш детально у першому коментарі!. |
|
|
|
У нинішньому глобалізованому світі годі уявити собі життя без інтернету. Своєрідною краплиною у електронно- інформаційному просторі світової мережі бачимо наш сайт .Зайве підкреслювати значення і роль у житті регіону другої після Львова галицької столиці -Самбора. Саме тому і назву інтернет-порталу поєднали двома словами - «Самбір-Майдан». Можемо пишатись, що на нашій землі зростали такі інтелектуальні велетні, як Андрій Чайковський, Лесь Курбас, Микола Колеса та десятки і сотні краян, що прославили край. Звернемось до недавнього минулого. Відвідуючи музей «Бойківщина» наочно пересвідчуємось, який неоціненний скарб зберіг для нащадків Георгій Максимович Машура, колишній директор СШ№1. При згадці про училище культури неодмінно постає ім’я Романа Михайловича Паньківа - незмінного керівника народного симфонічного оркестру, якого по праву називають живою мистецькою легендою міста над Дністром. Лише з плином часу осягаємо якої втрати зазнала Самбірщина, що не стало серед нас таких керівників , як Василя Пантелейовича Багрія - керуючого райсільгосптехнікою, Івана Станіславовича Сидора - директора меблевого комбінату, колишнього голови колгоспу в Луках - Григорія Івановича Якиміва. До речі, останній ,свого часу, відмовився вивісити в кабінеті портрет Леніна, за що потрапив у немилість і не був представлений до найвищої державної відзнаки - Героя Соціалістичної Праці. |
  |
 Ой, людоньки мої милі, дожились ми до того, що тільки скаржитись вміємо. А я збагнула, що в кожному негативі є багато плюсів.Ну, наприклад, відсутність автобусного сполучення між селом Задністря і Самбором,чи якоюсь іншою частиною материка. Мешканці, які мають бажання відвідати райцентр вважають це проблемою. Всі, але не я. Ну подумаєш тьопаємо в дощ, спеку чи в снігову пургу. "Ноги на плечі" на лавку через Дністер і вже інша цивілізація. Торби несемо туди і назад, бо намагаємось на торг щось запропонувати: хто цибулю, хто часник, інший готовий поділитись молочком, сметанкою, не всі ж, слава Богу, приречені шастати чи їздити до Польщі. Назад повертаємось під враженням подій в маленькому Парижі, як нарекли наше місто писаки-домкрати, чи то, пардон,демократи. Правда був випадок, коли в лозах підстерігали жіночок "жеребці". Але якось громадою відбиваємось від цієї напасті. "Бугайчики" дістали по "кулях" від ревнивих хлопів. Є частина чоловічої статі, які байдуже ставляться до цієї проблеми , ще й підсміховуються. Знаю такого "весельчака", який навідріз відмовився йти на "варту" біля кладки, щоб охороняти кращу половину , знаючи,що його кохана вміє дати відкоша. Іноді ще й кепкував з неї, бо праву ногу мала коротшу від лівої і потрохи кульгала. - |
 Якось йдучи сільською вулицею чую навздогін виразний голос з своєрідним лемківським акцентом: -Антон Васильович чего до мене не заходити ? Оглянувся , а з порогу своєї хатчини махає рукою Пелагія Федорівна. -Ходьте ,поговоримо, ще й келішок випиємо, -настирливо запрошувала. Годі було відмовитись від такої широї пропозиції, від людини, яка користується повагою і авторитетом серед односельчан та й вік добігає до ста. Гріх було не уважити. |
 Мало, хто знає, що саме Львівщина є рекордсменкою за кількістю дерев’яних храмів. Дослідники нарахували в області близько 800 таких споруд. Чотири з них – церкви у Дрогобичі, Жовкві, Потеличі та Маткові було внесено до Списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Однак не тільки ці чотири храми можуть потішити око найвибагливішого естета. Звісно, будь-який ТОП, як і в даному разі наш, - цілком умовний. Смак – річ суб’єктивна. Переконаний, що хтось здивується, чому, приміром, ми не згадали церков у Белзі чи Кугаєві, Буську чи Верхній Рожанці. Насправді Форпост зовсім не ставив собі за мету проводити «храмовий чемпіонат». Наш ТОП – це спроба нагадати про перлини сакральної архітектури, які є в нашій області. Тим більше, що зараз – у пору відпусток – кожен може на власні очі насолодитися шедеврами дерев’яного зодчества. |
|
Слідчі
прокуратури Львівської області довели, що відомого композитора та
співака Володимира Івасюка вбили співробітники КДБ. Про це заявив
прокурор Львівщини Роман Федик у інтерв’ю «Високому замку». «Слідчі прокуратури, – повідомив прокурор
Львівщини Роман Федик, –
|
|
Здається ще вчора відзначали його шестидесятирічний ювілей, а нині вже семидесятка за плечима.Тоді в Торговому комплексі колишньої нафтогазорозвідувальної експедиції привітати ювіляра прийшло багато друзів. Як кажуть ,столи ломились від їства: було вдосталь і печеного , і вареного. Як тодішній начальник автоколони міг собі дозволити дещо більше та й у загашнику були заощадження від закордонної праці у "братніх" країнах соцтабору.Сьогодні багато не розженешся на пенсійну подачку трохи більше, як три тисячі грн. і це незважаючи на роки поневірян за кордоном і своєю працею збагачуючи казну союзної держави, точніше імперії. Зрештою та хіба він один такий обділений? Нині , незважаючи на сутужне життя, тягнуться до нього і молоді, і старші. Відповідає їм щирістю і безпосередністю. При нагоді любить розповісти дотепний анекдот, пригоду. |
