Ляпас Україні та крах ідеї про політичну інтеграцію - Європа офіційно визнала, що не дозволить Україні вступити до свого об'єдання

Кінець ілюзіям. Кінець євромрії. Так можна назвати доповнення до нашої угоди з Євросоюзом, котре днями, за наполяганням Нідерландів, погодили євробюрократи у Брюсселі.

Європа вперше офіційно і документально визнала, що розглядає Україну суто як прилеглий ринок, де вона хоче продавати за своїми правилами, звідки вона хоче брати сировину і робочу силу. Але нічого не хоче віддати натомість - крім слів у красивій обгортці, пише газета Експрес.

Зокрема, у доповненнях деталізовано найбільш неприємні для нас факти. Тепер чітко зазначено, що угода про асоціацію не надає Україні статусу країни-кандидата на вступ до ЄС. Також європейці зазначили, що угода не гарантує додаткової фінансової та військової допомоги, не дає українцям права жити і працювати на території Євросоюзу.

Після таких односторонніх поправок до угоди її цінність для нас набагато зменшується. Власне, Україні запропонували "турецький шлях" євроінтеграції - десятиліттями мрієте про вступ, але реально не дістаєте нічого.

Це рішення є своєрідним додатком до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і має юридичну силу для всіх 28 країн-членів. Щоправда, чинності воно набуде лише після того, як Нідерланди ратифікують Угоду про асоціацію, і ЄС загалом закінчить процес ратифікації.

В Україні ж цей, з дозволу сказати, односторонній компроміс, на який у ЄС начебто пішли на вимогу Нідерландів, сприйняли неоднозначно. Нідерландський ультиматум, з одного боку, мав би змінити тимчасову дію угоди про асоціацію на постійну. А з другого - закриває для нас перспективи євроінтеграції у тому розумінні, яке ми вкладали в цей термін раніше.

Як так сталося? Чому наша дипломатія програла такий важливий фінальний матч? Ситуацію аналізуємо разом з експертами з міжнародних питань Богданом Яременком та Геннадієм Друзенком. - Що для України означають підтримані в ЄС поправки до Угоди про асоціацію?

Г. Друзенко: - Нюанс у тому, що українська влада увесь час подавала своєму народу Угоду про асоціацію, як цивілізаційний вибір, як перший крок до членства в ЄС, як панацею від усіх бід - від корупції і до розбитих доріг. А Євросоюз ставився до цієї Угоди про асоціацію зовсім по-іншому - прагматично, для нього це звичайна торговельна угода, яка спрощує доступ на наш ринок. Про будь-яке подальше зближення не може бути й мови. Нам чітко сказали: те, що ми вважали першим кроком, таким не є. Це узагалі крок, який немає нічого спільного з євроінтеграцією.

Б. Яременко: - Нове рішення роз’яснює Угоду про асоціацію - мовляв, цей документ не містить зобов’язань щодо членства України в ЄС, щодо надання Україні гарантій безпеки, військової допомоги тощо. Але будь-які рішення мають текст та контекст. Так-от, якщо з текстом усе зрозуміло (він чітко відображає зміст чинної угоди про асоціацію, і до нього немає запитань), то з контекстом - зовсім інша ситуація.

Це дивовижна, якщо не безпрецедентна ситуація, коли щодо підписаної угоди реалізують екзекутивні рішення в односторонньому порядку. Будь-яка угода є двостороннім документом. І немає міжнародної практики, відповідно до якої одна зі сторін трактує вже підписаний і фактично ратифікований договір. Навіщо роками вести переговори про укладення угоди, битися над кожним пунктом і реченням, щоб після її підписання вже в односторонньому порядку уточнювати, про що в ній ідеться? Це все уряд Нідерландів мав пояснити своїм громадянам напередодні національного референдуму.

Так, в угоді не йшлося про перспективу членства України в ЄС. Але Асоціація виглядала логічним кроком у напрямку членства. Саме так її сприймала Україна й переговорна команда: не можемо отримати членство зараз - не біда, отримаємо асоціацію та зону вільної торгівлі, а потім поговоримо про членство. Тепер нам пояснили, що Угода про асоціацію, її повне виконання, взагалі не є кроком до подальшого зближення і входження до складу ЄС.

- Чи можна вважати, що Україна, уклавши Угоду про асоціацію з ЄС, виграла бодай в економічному сенсі?

Г. Друзенко: - Євросоюзу, для якого відкрились українські ринки збуту, угода вигідна. Наші європейські партнери чітко розуміли свої інтереси й потужно обстоювали їх в угоді. Для України ж встановлені надто мізерні квоти на постачання продукції до Євросоюзу. Це вам підтвердять бджолярі чи виробники пшениці, які за декілька днів чи місяць вичерпують квоту імпорту до ЄС. І відкритим залишається питання: чи зможуть українські підприємці, в яких досить коштів для інвестицій, досягти європейських стандартів і конкурувати на європейському ринку?

Якщо ж говорити про вигоди для населення, то не готовий назвати жодного товару чи групу товарів, які подешевшали після набуття чинності про зону вільної торгівлі з ЄС. А головною перевагою глобальної торгівлі має бути подешевшання товарів - через зниження мит і підвищення конкуренції.

Так, можна розглядати цю угоду як цивілізаційний вибір, задля якого треба потерпіти економічні негаразди. Але тоді принаймні треба мати гарантії, що що Угода про асоціацію - це хоча би перший крок на шляху євроінтеграції, а не узагалі крок убік.

Б. Яременко: - Угода про асоціацію передбачає, що в обмін на можливості вільної торгівлі з ЄС Україна зобов’язується докорінно змінити власне виробництво, аби воно відповідало стандартам ЄС. Це має сенс тоді, коли в України є перспектива стати членом Євросоюзу. Без такої перспективи повноформатне реформування виробничої промислової сфери, яке потребує чимало часу й ще більше фінансових ресурсів, втрачає для України сенс. Україна тепер повинна серйозно подумати: а може, японські, американські стандарти чи стандарти СНД для нас кращі? Може, тоді отримаємо значно більше простору для маневру в реформуванні своєї економіки?

- Незрозуміла ситуація і зі скасуванням візового режиму з ЄС. Як вважаєте, чому це рішення вже декілька разів відкладається, хоча європейці офіційно визнають, що Україна виконала всі умови, щоб мати безвізовий режим із Європою?

Г. Друзенко: - Насправді немає жодного зв'язку між Угодою про асоціацію та скасуванням візового режиму. Однак ми мали би його отримати. Адже виконали значно більше вимог, ніж їх висували іншим країнам, що вже давно подорожують до ЄС без віз. Для прикладу, у Венесуелі інфляція становить 500%, а наступного року, за прогнозами, сягне 1600%. За рівнем корупції вона перебуває на 30 позицій вище від України. Попри те, вона має безвізовий режим з ЄС, який ніхто не піддає сумніву.

Україні ж руки викрутили настільки, що вказували, кого в Генпрокуратуру призначати, а кого ні. Коли ж ми виконали всі вимоги, що й не було до чого придертись, ЄС просто відклав це питання. Начебто через внутрішньополітичні причини. Голландці лякають ЄС українськими заробітчанами. У Франції, де владу мають праві, які сповідують антиміграційну політику, на носі президентські вибори й таке інше... Євросоюз ховається у "мушлю”. Насправді вони бояться: нас, Росії, біженців, війни...

Б. Яременко: - Так, Євросоюз офіційно засвідчив, що всі вимоги для скасування візового режиму з ЄС Україна виконала. Але не дає Україні безвізу. Причини зволікання з цим рішенням - політичні. Лідери деяких країн ЄС вважають, що питання безвізу для України слід вирішувати після ратифікації Угоди про асоціацію. Інші переконані, що це варто робити після проведення президентських виборів у Франції. Те, що ЄС часто змінює свою думку щодо надання Україні бевізу та висуває щоразу нові передумови, дає підстави сумніватись, що він взагалі коли-небудь ухвалить це рішення. Це дуже безвідповідальна поведінка в зовнішній політиці.

- На ваш погляд, чому ЄС так поводиться з Україною?

Б. Яременко: - Треба визнати: маємо дуже серйозні проблеми у відносинах з ЄС. Ми переживаємо глибоку кризу довіри. Жодна зі сторін не задоволена рівнем відносин. Європейці не задоволені рівнем української корумпованості. Українці не задоволені вирішенням практичних питань, як-от ратифікація Угоди про асоціацію, безвізовий режим. Понад те, абсолютно незрозуміла перспектива цих відносин.

Г. Друзенко: - Давайте скажемо тепер відверто про те, що означають поправки, які ухвалені днями: Євросоюз не планує брати нас до своєї спілки. І ніколи не планував. Це були лише наші мрії. Насправді ЄС потрібно, щоб Україна залишалась таким собі буфером безпеки між ним та Росією, з якою він мріє відновити нормальні торговельні відносини.

- І що далі?

- Ми не можемо, як кажуть, змусити Євросоюз із нами одружитись. Тому залишається єдиний вихід: припинити молитись на європейського божка, а просто бути прагматичними, робити ставку на себе, пам'ятати, що в України, як колись у Британії, не має бути постійних союзників і постійних ворогів, а мають бути постійні інтереси. Треба почати вірити в себе, бути сильним, тоді тебе поважатимуть.

Наталія ВАСЮНЕЦЬ

Газета "Експрес"