Сьогодні вже мало хто й пам’ятає, що Червоноград ще 60-т років тому був польським містечком Кристинополем, а гірські Лютовіска – радянським селом Шевченкове. Скальпель тоталітаризму в 1951 р. без жалю пройшовся по землях бойківського Надсяння і Забужжя.

Понад 32 тисячі бойків і 16 тисяч поляків були примусово виселено на догоду економічним інтересам Москви і Варшави. Хоч загалом останнє хірургічне втручання в території двох країн провадилося в кращих традиціях сталінізму, воно й досі викликає низку питань.

Чому Варшава зініціювала такий невигідний, на перший погляд, для себе обмін? Чи мали змогу українці залишитися в УРСР, а поляки у Польщі? Чому бойки потрапили не на Забужжя, а в степи? Чому переселених бойків тримали в колгоспах, наче в резерваціях? Чому радянський уряд переймався долею грецьких біженців, проте належно не подбав про переселенців?

«ВАС ПЕРЕСЕЛИТИ – ЩО ДМУХНУТИ!»