14:49 Жиди чи євреї? Покірне телятко дві корови ссе, а буйне- жодної! Думки з приводу єврейського кладовища та житлообрій "Бойківське Торонто" | |
| 123456 Наше доповнення: Як стало відомо з достовірних джерел, уже восени цього року організатори меморіального комплексу намірені звести пам"ятник 17-ти розстріляним воякам УПА, запросити на його відкриття і освячення Блаженнійшого Патріарха УПЦ КП Філарета і Главу УГКЦ Святослава ,одночасно з їх участю здійснити процедуру перенесення раніше встановлених хрестів за релігійними канонами. Даруйте, але у довоєнний і післявоєнний період в Галичині ніхто не чув про вислів "євреї". Його штучно, на мій хлопський розум, прив"язали до російсько-комуністичних традицій, таким чином, нібито, виражаючи виняткову повагу до цього етносу.Хоч насправді глумились над людською пам"яттю. В Турці з окопища-кіркут знімали надмогильніі мраморні плити і встановлювали їх на могилах бійців Червоної Армії в центрі міста.  Президія зібрання(зліва направо):Петро Галадза- професор теологічного університету , настоятель греко-католицького храму в Торото,Мільям Гузевич-професор греко-католицького університету в США, Марк Фрейман -правознавець Канади, рідні якого в довоєнні часи жили в Самборі- ініціатор Фонду по впорядкуванні цвинтаря-кіркут, Юрій Гамар- міський голова,Оксана Винницька-Юсипович- працівник посольства Канади в Україні, Рауелл Булка- професор, знаменитий раввін з Оттави, Петер Мейлсом -відомий архітектор Канади, спільно з М.Гузевич розробили концепцію і проект під назвою "Разом створюємо новий ландшафт порозуміння". Хоч насправді гнобили наших предків українців і жидів в одинаковій мірі і за часів Австро-Угорщини, і під час паньської Польщі, і в часи воєнного лихоліття- фашисти. Одним словом доводилось виживати спільно.Досить заглянути в довоєнні підручники- в Карпатсько-Прикарпатському регіоні кожен третій (а де-не-де і кожен другий) мешканець був жид, чи як тепер модно говорити- єврей. Як їздили на нашому горбу російські "визволителі" - окрема тема до розмови.  Загальний план впорядкування території. Пригадую просьбу своєї матері - неньки: - Не жени синьцю випасати корів на окопище ,бо там поховані люди. Потім з гіркотою додавала: -Їх сотнями вели до цього місця страти. Заставляли самим викопувати собі ями і розстрілювали. Хто падав від куль, а хто живцем. Годинами здвигалась земля від невинноубієнних жертв після екзикуцій гітлерівських катів,- так з сльозами на очах закінчувала цей гіркий спомин. Від цих часів, що коїлось у моєму рідному місті Турці, минуло більше семидесяти років, але Пам"ять вічна, передається з покоління ,в покоління. Це ж саме відбувалось у Самборі, Ралівціі, Городищі та інших населених пунктах регіону. Останній зойк євреїв, поляків,ромів, українців-вояків УПА і досі віддається в небайдужих серцях, який розносився з кладовища-кіркут, що в місті над Дністром. Обов"язок живих віддати останню шану - пам'ять про убієнних. Вже не перший рік точаться розмови, як впорядкувати цю територію , яка сягає понад 5,5га. Здається вінцем цих намагань стала нещоданя зустріч у залі міської ради, яку традиційно вів міський голова Юрій Гамар. По черзі до дискусії з коментарем підключався Анатолій Шенгайт- виконавчий директор Київської єврейської громади, Марк Фрейман з Торонто, який в серці виносив цю ідею, депутати міської ради Володимир Кульчицький, Степан Кузьо, Володимир Мурайко, Юрій Лешкович, представники громадськості Ярослав Різун, журналісти Микола Сенейко, Оксана Сторож та інші. Святі отці УГКЦ Богдан Добрянський і Володимир Коркуна, не були також байдужими спостерігачами, але їх окрема позиція зводилась до релігійних догм.Перед цим переглянули відеозвернення до мирян Блаженнійшого Митрополити УПЦ КП Філарета та Главу УГКЦ Святослава, а також посла Канади в Україні Романа Ващука із схваленням концепції. Одним словом всі були зосереджені на глибокий і змістовний діалог. Відверта і щира розмова самбірчан і гостей про те, як відтворити в пам'яті нащадків ці трагічні події, шляхом спорудження комплексної панорами ,дає свої плоди. Заради справедливості додамо, що були в стосунках євреїв і українців не прості сторінки.Їх відгомін дається чути і сьогодні. До певної мірі це переносилось і у зал. Однією з них стало визнання світовою спільнотою Голодомору 1932-33рр., як акту геноциду. Прикро, що серед країн, які досі не визнають цього факту, залишились Ізраїль і Росія. Остання зрозуміло з яких причин, бо відчувала імперську кончину СРСР від українського хліборобського духу. А що заважає Кнесету Країни обитованної стати на цивілізований шлях прощення? Адже ніхто не скриває, що в роки лихоліття, окремі так звані націоналістичні яструби ,як з українського, так і з польської боку співробітничали з гітлерівськими катами, так само відомо, що Каганович, єврей за походженням, був родоначальником і покровителем геноциду над українцями в 1932-33рр. Може час віддати ці трагічні сторінки історикам, науковцям, а не спекулювати на них з обох боків. Не можу обминути і таку делікатну тему: на нинішньому керівному державному небосхилі зарясніли імена з виразними єврейськими прізвищами, окремі з них сприймаються не однозначно , погрузли в корупції разом з так званими "щирими націонал-патрійотами". Більше того, декотрим безрозбірливо дає притулок Ізраїль,бо встигли чкурнути з "золотими батонами". Чого вартує житомирсько-бурштиновий казнокрад, впійманий на гарячому, який відбріхується у телеефірах ,чим викликає алергію до всього етносу.Йде чинічна спекуляція на недосконалості нашого законодавства. До пари з ними можна долучити не одного нардепа,на жаль,у вишитій сорочці. Але це не повинно позначатись на чисто людських взаєминах. Цю пошесть треба викорінювати спільно. Було б помилкою всі негаразди становлення України як держави , кивати на когось, не заглянувши на себе в люстерко. Іноді і християнська церква піддається спокусі, щоб зайвий раз не заспівати традиційне "Многая літа" і таким чином,опосередковано відкриваючи шлях до депутатського Олімпу не чистим на руку ділкам. Це так до слова, бо декотрі душпастері захоплюються надмірною принциповість не там, де потрібно.  Марк Фрейман(на світлині справа)-канадієць, батьки якого жили в довоєнний час у Самборі і чудом залишились живими. Їх нащадок присвятив 10 років свого життя, щоб відновити пам"ять про невинно убієнних. І його біль і почесну місію можна зрозуміти. Ніби- то вже встиг вивчити ази української мови. Поруч з Марком професор,раввін з Оттави Реувелл Булка, який спільно з Петром Галадзе доклали зусиль, аби в проекті було поєднано традиції християн і іудеїв. Щоб кожен мав можливість в молитві звернутсь до Всевишнього. Наразі всі організаційні фінансові витрати, без виключення, взяв на себе адвокат за фахом Марк Фрейман та його заможний брат. Щоб ця рана далі не кровоточила самбірчани подають добрий приклад порозуміння і єднання, перед світовою загрозою відродження тоталітарного путінського режиму. Показово, що саме представник молодого покоління, двадцятидев'ятирічний воїн АТО Сергій Калина у своєму виступі поєднав дві події: Голодомор і боротьбу з російською агресією на Сході України, адже в донецьких окопах разом з ним, з його слів, пліч-о-пліч боронять кожну п'ядь нашої землі і представники єврейської громади. Особлива думка духовенства полягала в тому, що не вирішивши питання перенесення трьох березових хрестів, які більше як десять років тому були встановлені на місці страти українців, ромів, поляків та інших національних меншин, не можна приступати до втілення у життя всього комплексного меморіалу міжнародного рівня. Потім погодились, що цю місію треба здійснити з участю вищих київських релігійних настоятелів. Хоч закрадається думка, що факт встановлення хрестів став приводом, аби перешкодити впорядкувати цю трагічну місцину. Цей задум, хоч і поодиноко ,витав і цього разу, але переміг здоровий глузд. , -Хіба 17 розстріляних вояків УПА не заслуговують більшої пошанівки, окрім березового хреста і заржавілої від часу металічної таблички?- вимовив з жалем у відповідь в докір священнослужителів, брат страченого оунівця Святослав Чухрай... Ми свідомо уникнули деяких виступів, щодо деталей самого творчого задуму, адже над цим працювали високопрофесійні фахівці, яким можна довіряти. Даруйте за емоції , одна ремарочка :не завадило б, коли підходячи до підніжжя пам'ятника воякам УПА розносилась би мелодія "Червоної калини", щоб її почули всі попередні міські голови і депутати у своїх помешкання і відомо чому. . Треба лишень щиро позаздрити представникам єврейської спільноти за настирливе домагання відновлення історичної справедливості. І це заслуговує на повагу і наслідування.Тим часом не відкидаємо думки, що деякі місцеві князьки підходили до цього не інакше, як з меркантильних інтересів, не по-людяному. Інакше не допустили б сусідство футбольних воріт з хрестами і пасовищем для кіз. Хіба це не наруга над убієнними, над живими нащадками? Треба жити не одним днем, враховувати ,як впливова канадійська єврейська громада чутливо ставиться до емігрантів українського походження. Не помилимось якщо скажемо, що не без їх підтримки послом Канади в Україні був призначений Роман Ващук , родові витоки якого йдуть з станіславської і тернопільської землі, так само міністром закордонних справ стала журналістка-письменниця Христя Фріланд- батьки якої мають галицьке походження, а присутня Оксана Винницька-Юсипович,яка також народилась в Торонто, зараз працює в канадійському посольстві в Україні , чудово зберегла материнську мову і гідно презентує наш край в країні Кленового листа. Ці зерна доброти треба плекати , берегти і примножувати. Не рахуватись з цим - значить віддати себе в путінські обійми. Мудро поступили міські депутати, які переважною більшістю голосів дали згоду на розробку проектного плану розвитку території єврейськго кладовища. Слід сподіватись, що вже найближчим часом розпочнуться практичні оздоблювально-архітектурні роботи. В народі кажуть: покірне телятко дві корови ссе, а буйне- жодної. Позбуваймось лицемірства у всіх його проявах. Треба використовувати кожну нагоду для утвердження і розвитку державності, порозуміння і єдності всіх членів української родини незалежно від національного походження і віросповідання. Не сумніваємось, що благородний вчинок самбірчан буде почутий в цивілізованій світовій демократичній спільноті і не тільки в Канаді, а і Ізраїлі. Антон Рогач,член Національної спілки журналістів України. Самбір-Турка Р.S.Про це можна довідатись більше http://sambirmajdan.at.ua/news/2017-09-20-2400, http://sambirmajdan.at.ua/news/2018-01-27-1306, http://sambirmajdan.at.ua/news/2018-01-21-2489, P.S.P.S. Хочеться дожити до тих часів, коли комплекс"Пам"ятай" плавно впишеться у лісопаркову п"ятидесятигектарну зелену зону із всією інфраструктурою, в новий житлово-спортивний масив, який поволі починає зводити будівельна компанія "Самбірська ГРОД" під керівництво п.Мандюка. Не виключено, що Степан Миронович погодиться надати йому назву "Бойківське Торонто", а містечка Самбір-Турка стануть маленькими супутниками заокеанського мегаполіса із всіма шефськими наслідками та щирими ,милими нашому серцю і душі канадійцями.http://sambirmajdan.at.ua/news/2018-04-10-2483 | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
