Український етнос складається з кількох десятків етнографічних груп. Кожен субетнос має свої особливості мови та побутової культури. Самобутні традиції цих груп формувались упродовж сторіч, однак за умов розвитку міст та економіки вони інтегруються, а їхні відмінності поступово згладжуються. Вважають, що найкраще українські субетноси збереглися саме в межах Українських Карпат і Закарпаття.

Бойки є одними із найбільших за чисельністю гірських етнографічних груп. Їхня побутова культура налічує достатньо сторіч, щоби поєднати нашарування різних епох та уявлень, і є великим надбанням для загальнонаціональної культури. 

Бойки, або верховинці, підгіряни, долиняни — це українська етнографічна група, що населяє середню частину Українських Карпат від річок Лімниця і Тересва на сході до річок Уж і Сян на заході. Територія Бойківщини межує з такими історико-етнографічними регіонами, як Лемківщина і Гуцульщина.

Про походження бойків існує чимало теорій, і науковці досі не зійшлися на найбільш імовірному та аргументованому поясненні. За найпоширенішою версією, етнонім «бойки» походить від назви кельтського племені бойїв, яке проживало на території сучасної Чехії та Австрії в пізньоантичні часи. Також бойків розглядають як нащадків давнього племені білих хорватів, котрі брали участь у формуванні українського народу близько тисячі років тому. Походження назви цього карпатського субетносу намагалися виводити також від польського слова «бояк», тобто «віл», румунського «бой», російського «бойкий», «боек», вигаданого слова «войко», українського дієслова «боятися» чи місцевої форми звернення до бога — «богойку» тощо. Але жодне з цих припущень не дістало визнання через брак переконливої аргументації. 

Бойківські села розташовані в долинах рік і мають здебільшого скупчений характер. Багато поселень цього району — давнього походження, згадані в Галицько-Волинському літописі та в інших середньовічних джерелах. Духовна культура жителів Бойківщини має свої регіональні особливості. У тутешніх звичаях і обрядах прослідковується тісний зв’язок із житейськими справами людини.