У своєму романі «1Q84», японський письменник і перекладач, Муракамі Харукі (1949), зазначив: «Зі мною теж таке буває. Дивлюся на карту – і раптом виникає дике бажання відправитися невідомо куди. Якнайдалі від зручностей та благ цивілізації, аби своїми очима побачити, які там краєвиди і що в тих краях взагалі відбувається. До лихоманки, до тремтіння. Але звідки в тебе це бажання з’явилося, нікому пояснити не можеш. Цікавість в чистому вигляді. Нічим не зрозуміле натхнення».

Минулого року троє друзів Роман, Іван та Леонід звершили дві невеличкі мандрівки по річці Стрий, а потім довгими вечорами, за горнятком міцної карпатської гарбати, ділилися своїми спогадами з ближніми, смакуючи та приправляючи гумором різні мандрівні епізоди. З їхніх оповідей і вирішив написати кілька слів для читача, аби, попри відео та фото матеріал, ще і вербально зафіксувати цю подію для тих, хто наважиться на щось подібне.

Для такої подорожі був спеціально виготовлений міцний човен. І хоч для його будівництва використовувалися доступні сучасні матеріали та технології, його вага, разом з двома парами міцних весел та поплавками для стійкості, сягнула біля 90 кілограмів. Габарити човна склали 5 метрів по довжині, 1 м 15 см по ширині та приблизно 50 см по висоті. Корпус човна набраний з тоненьких фрезерованих смерекових рейок, що дозволило без проблем досягнути відповідної форми згідно шаблонів; шпакльований, ґрунтований і обклеєний зовні та зсередини склотканиною. Використовувалася тільки епоксидна смола. Назвали човен «ТУР - 3», оскільки це вже третій човен, збудований турківськими мандрівниками.